Олександр Ісайович Солженицин є одним з тих письменників, які жили й творили у важкі роки Радянської Росії. Це була сталінська епоха, охарактеризована пануванням у країні насильства, деспотизму, сваволі влади.

В останні роки ми одержали можливість познайомиться з багатьма добутками, від яких вольовим рішенням комуністичних ідеологів були насильно відлучені. Нам стали доступні добутки В. Гроссмана, Г. Владикова, В. Набокова, В. Максимова, В. Войновича й багатьох інших письменників.

Ім’я Олександра Солженіцина, довгий час колишнє під забороною, зараз зайняло своє місце в історії російської літератури радянського періоду. В 1989 році в нашій країні був опублікований цикл добутків "Архіпелаг ГУЛАК”, аналізуючи який, можна розкрити сутність теми "Кати й жертви”.

Голос розбудженої, збудженої пам’яті письменника-фронтовика звучить тут наполегливо й сольно, часом сумно, звук, що пробивається звідкись здалеку, тривожного дзвона.

Який період в історії російської поезії називають «срібною добою»? Наприкінці XIX ст. у російській поезії, як і в західній літературі, розвивається модернізм. Цей період тривав з 80-х рр. XIX ст. до 20-х рр. XX ст. За влучною назвою Лева Гумільова (сина Миколи Гумільова та Анни Ахматової), це булла «срібна доба» російської поезії, час відкриттів та знахідок, час розквіту релігій і філософської думки, нових поетичних шкіл, течій, але найголовніше - це усвідомлення ролі поезії як особливої сфери життя людини. Назвіть напрями «срібної доби» російської поезії та її найвідоміших представників.

Дж. Орвелл про роман Е. Замятіна в інтерв'ю 1932 року: «... цей роман - сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави - все одно якої» таку інтерпретацію роману складно спростувати, ще складніше з нею не погодитися . Ідейним центром, до якого тяжіє все в романі, є проблеми свободи і щастя, співвідношення інтересів колективу і особистості у діяльності держави

Обставини змусили автора емігрувати за кордон, і він не з чуток знає смак життя на чужині. Саме тому героями його твори стають троє мешканців Петербургу, що випадково зустрілися в «ресторані на Приморському бульварі».

Як багато у людини недоліків, що заважають жити не тільки їй, але і оточуючим! І. А. Крилов у своїх байках вказує не на людські пороки, а на пороки тварин: улесливих, жадібних, упертих, жорстоких, тупих, неосвічених.

І. А. Крилов - послідовник давньогрецького байкаря Езопа. Деякі сучасники Крилова думали, що всі його байки - переклад езопівських. Але це не так. Багатьох байок, які ми зустрічаємо у російського байкаря, у Езопа немає.

Байки І. А. Крилова актуальні й сьогодні. У чому ж секрет їхнього успіху? Може бути, у тому, що й донині живуть герої його байок. Вовк, користуючись своєю могутністю і силою, принижує і ображає беззахисного Ягня; Ворона, відкривши рот, із задоволенням слухає похвали Лисиці; Стрибуха-Стрекоза, повеселившись все літо, просить допомоги у трудяги-Мурахи. Подивишся навкруги - і обов'язково зустрінеш персонажа криловських байок.

М. Пришвін назвав свою повість «Комора сонця» казкою-бувальщиною. У ній дуже багато казкових елементів, які, переплітаючись з реальністю, роблять книгу цікавою та захоплюючою.

В одному селі, біля Блудового блота, жили двоє дітей - Настя і Мітраша. Вони рано залишилися без батьків, але навчилися самі управлятися зі своїм господарством. У селі дуже любили цих милих і симпатичних дітей. Настя була «як золота курочка», волосся у неї «відливали золотом», веснянкам на обличчі було тісно, і вони «лізли в усі сторони».

Початок вірша малює таку мирну картину: безкінченна синь океану, пливе корабель з красивою і загадковою назвою «Глорія». Захотілося пройти по його палубах, спуститися в трюм, де «добрими мотаючи мордами, тисяча коней тупцювала день і ніч».

Вперше я дізнався смак яблук у важкі повоєнні роки. Одного разу взимку в школу, де я вчився, прийшла посилка. У ній були макарони і три великих червоних яблука. Посилку прислала Лідія Михайлівна, вчителька французької мови. Досі пам'ятаю я ті яблука і з вдячністю згадую уроки моральної чистоти, доброти і людяності, які вона мені дала.

Герой В. Распутіна жив у важкий повоєнний час. Вчився він добре. Коли закінчив п'ятий клас, мати відправила його вчитися в райцентр. Це був важкий час для хлопчика: він був далеко від дому; продуктів, які надсилала йому мати, не вистачало, і він постійно голодував.