Повість О. І. Купріна "Поєдинок” з’явилася у світ в 1905 році. Вона відразу привернула до себе загальну увагу і зробила знаменитим її автора. Дійсно, важко назвати інший твір, де з такою силою і майстерністю показано стан армії того часу і панують у ній звичаї. Матеріал для "Розмови” дала Купріну саме життя.

Познайомившись із творчістю А. І. Купріна, я відзначила для себе основну тему його добутків - це оспівування чистої, непорочної, великодушної любові. Я перевернула останню сторінку повести "Олеся” - моєї улюбленої повісті А. І. Купріна. "Олеся” глибоко торкнулася мене, я вважаю цю повість гімном найбільшої, чистої любові, що, на мій погляд, повинна бути в житті кожної людини.

О. I. Купрiн - один з останнiх представникiв критичного реалiзму в росiйськiй лiтературi. Головними особливостями творчостi цього письменника є психологiзм та реалiстичне зображення побуту. Для нього характерна цiкавiсть до "пересiчної”, "iнтимної”, "побутової” психологiї, у зображеннi якої О. I.Купрiн досяг надзвичайно високої художньої майстерностi, що забезпечила йому видатне мiсце серед росiйських письменникiв кiнця ХIХ - початку ХХ сторiччя.

Дія повісті відноситься до середини 90-х років XIX століття. Сучасники побачили в ній осуд армійських порядків і викриття офіцерського складу. І ця думка через кілька років підтвердить сама історія, коли російська армія зазнає нищівної поразки в боях під Мукденом, Ляоляном, Порт-Артуром. Чому це відбулося? Мені здається, що «Двобій» яскраво і чітко відповідає на поставлене питання.

Творчість Олександра Івановича Купріна тісно пов’язане із традиціями російського реалізму. У своїй творчості письменник опиралася на досягнення трьох своїх кумирів: Пушкіна, Лева Толстого, Чехова. Головний напрямок творчого пошуку Купріна виражено в наступній фразі: «Потрібно писати не про те, як люди зубожіли духом і опошляли, а про торжество людини, про силу й владу його».

Олександра Івановича Купріна, чудесного майстра художнього слова, гуманіста й правдошукача, з неменшою підставою можна назвати співаком піднесеної любові. Перегортаючи сторінки його добутків, читач занурює в дивний мир його героїв.

«Гранатовий браслет» - одне з найкращих оповідань видатного російського письменника О. І. Купріна, в якому автор засуджує буржуазну мораль, бездуховність, лицемірство сучасного йому суспільства. Позиція автора розкривається читачем поступово.

Любов… Що вона? Де вона? Є чи вона? Чи реальний образ Желтова?.. Такі питання виникли в мене після прочитання повести А. І. Купріна "Гранатовий браслет”. Відповісти на ці питання дуже важко, практично неможливо, тому що будь-які можливі відповіді на них правильні й одночасно невірні.

У світовій літературі взагалі, а в російській літературі особливо, проблема взаємини людини з навколишнім його світом займає велике місце. Особистість і середовище, індивідуум і суспільство - про це міркували багато російських письменників XIX століття. Плоди цих міркувань відбилися у багатьох стійких словесних формулах, наприклад у відомій фразі «середовище заїло».

Твір по добутках «Молох», «Олеся», «Двобій». О. І. Купрін у кращих своїх добутках відбив буття різних станів російського суспільства кінця XIX - початку XX сторіччя. Продовжуючи гуманістичні традицій російської літератури, особливо Л. М. Толстого і А. П. Чехова, Купрін - був чуйний до сучасності, до її актуальних проблем.

Повість О. Купріна «Двобій» з’явилася у світло в 1905 році. Вона відразу залучила до себе загальна увага й зробила знаменитим її автора. Дійсно, важко назвати інший добуток, де з такою силою й майстерністю показаний стан армії того часу й вдачі, що панують у ній.

Добутки О. І. Купріна вражають читача розмаїтістю тематики. Цей чудовий російський письменник робить героями своїх книг акторів, фабрикантів, інженерів, офіцерів, дворянську аристократію і інших своїх сучасників. Знання про них він брав з життя, оскільки обертався у різних соціальних середовищах, спілкувався із самими різними людьми.

Письменник Олександр Іванович Купрін був людиною дивної долі. Натура сильна, кипуча, душа широка, добра. Купріну була властива величезна спрага життя, прагнення усе знати, усе вміти, усе випробувати самому.

Тема твору «Любов, про яку мріє кожна жінка». Епіграф: Тільки закоханий має право на звання людини. А. Блок. Є літературні твори, які не залишають нас ще довго після того, як книга прочитана, змушують подумки знову і знову повертатися до їх героям, переживати; разом з ними їхні почуття, задаватися питаннями: «А як би я зробила на місці героя або героїні?»

О. І. Купріна, великого майстра художнього слова, гуманіста і правдошукача, з неменшою підставою можна назвати і співаком піднесеного кохання, що посвятив цій вічній і прекрасній темі три повісті - «Гранатовий браслет», «Олеся» і «Суламифь».