Цивільна поезія Г. Р. Державіна. Гаврило Романович Державін - найбільший поет XVIII в., один з останніх представників російського класицизму. Творчість Державіна глибоко суперечливо. Розкриваючи можливості класицизму, він у той же час руйнував його, прокладаючи шлях романтичної й реалістичної поезії.

Уявіть собі спекотний полудень. Біля струмка - Ягня. Тільки-но воно нахилилося, щоб водички напитися, як чує грізний голос. Озирнулося бідолашне - Вовк стоїть та й каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити потік цей прохолодний мій, напій піском бруднити?..» Серденько у Ягняти затріпотіло.

Лебідь рветься аж до хмар, Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду. Вислів походить із байки "Лебідь, Щука і Рак” (1816 р.), у якій ідеться про те, як головні персонажі взялися разом везти завантажений віз, але так і не змогли цього зробити через те, що кожен між ними рвався до своєї стихії й пересувався відповідно до своєї природи

А віз і досі там. Цей крилатий вислів походить із популярної байки Івана Крилова "Лебідь, Щука і Рак” (1814 р.). У творі розповідається про те, як Лебідь, Рак і Щука вирішили разом везти завантажену хуру, але Лебідь тягнув її в небо, Щука - в річку, а Рак - задкував, докладаючи всі при цьому великих зусиль. Саме через це хура так і залишилася на тому самому місці, з якого її намагалися зрушити

Народився 1769 р. в Москві у сім’ї бідного армійською офіцера. На десятому році життя Іван залишився без батька. Після смерті батька, який залишив у спадок солдатську скриньку з книгами, він жив із мамою в глибоких нестатках.

А Васька слухає та їсть. Вислів походить із байки "Кіт і кухар” (1812), у якій оповідається про те, як за час відсутності кухаря кіт Васька потяг зготовлену курку. Коли кухар повернувся і побачив, що кіт їсть курку, він, замість покарати, почав переконувати його, що так робити не можна, що це не гарно, що про нього піде погана слава і т.ін

КОНДРАТІЙ ФЕДОРОВИЧ РИЛЄЄВ. У літературному русі 10-20-х років XIX століття важливе місце займає творчість поетів-декабристів - Рилєєва, Одоєвського, Кюхельбекера, Раєвського й багатьох інших, чиї імена ввійшли в історію російської літератури як імена найближчих спадкоємців Радищева. Найбільш яскравим і талановитим серед поетів-декабристів був Кіндратій Федорович Рилєєв.

Шкільний твір По комедії Д. І. Фонвізіна "Недоук”. I Фонвізіну призначено було жити в досить похмуру епоху царювання Катерини II, коли нелюдські форми експлуатації кріпаків досягли тієї межі, за яким міг піти тільки селянський бунт. Це лякало росіянку самодержицю, прагнучи лицемірною грою в законодавство призупинити зростаючий гнів народу. Поміщики-самодури відчували тваринний страх перед - небезпекою, що насувається, і вимагали посилення репресій.

Все це було б смішно, Коли б не було так смутно. М. Ю. Лермонтов. Останні чотири десятиліття XVIII в. відрізняються справжнім розквітом російської драматургії. Але класичні комедія й трагедія далеко не вичерпують її жанровий склад. У драматургію починають проникати добутку, не передбачені поетикою класицизму, що свідчать про назрілу потребу в розширенні границь і демократизації змісту театрального репертуару.

У комедії Д. Фонвізіна «Недоросль» розповідається про події, що відбувалися в будинку Простакова. Їх головними учасниками є Митрофан, син господаря будинку, його мати, пані Простакова, і Стародумов зі своєю племінницею.

- Не будь я Тарас Скотинин, якщо у мене не всяка вина винна. У мене в цьому, сестриця, один звичай з тобою, - так характеризує брат схильність пані Простакової до жорстокого і несправедливого відношення до слуг.

Комедія Д. І. Фонвізіна "Недоук” написана на результаті XVIII століття. Сьогодні вже XXI століття, а багато хто її проблеми актуальні, образи усе ще живі. Однієї з основних проблем, порушених п’єсою, є роздум письменника про тім спадщині, що готовлять Росії Простакові й Скотинин. До Фонвізіна слово "недоук” не мало судимого значення.

М. Г. Чернишевський писав свій роман «Що робити?», будучи ув’язненим у Петропавловській фортеці. У цьому романі він писав про «нових людей», які тільки що з’явилися в країні. У романі «Що робити?», у всій його образній системі Чернишевський намагався представити в живих героях, у життєвих ситуаціях ті нормативи, які, як він вважав, повинні з’явитися головним мірилом суспільної моралі.

Вважається, що твір Чернишевського «Що робити?» належить до типу утопічних романів. Однак це занадто умовна характеристика, оскільки авантюрна зав’язка сюжету надає йому риси детективної повісті, докладний життєпис Віри Павлівни вносить елементи побутової драми, а через рихлість сюжету, що раз у раз переривається великими міркуваннями автора, роман важко втиснути у рамки якої-небудь звичної схеми.

Роман М. Г. Чернишевського «Що робити?» був написаний у Петропавлівській фортеці. Він був розпочатий 14 грудня 1862 року і закінчений 4 квітня 1863 року. Він писався в епоху підйому революційного руху в Росії. Герой роману Рахметов - революціонер. По походженню він дворянин. Батько його був багатою людиною.