Казка - неправда, так у ній натяк… О. С. Пушкіню У казках Салтикова-Щедріна відображені основні соціальні, політичні, ідеологічні і моральні проблеми, якими характеризувалося російське життя другої половини XIX століття. У казках показані всі основні класи суспільства - дворянство, буржуазія, інтелігенція, трудовий народ.

Казки Салтикова-Щедріна звичайно визначають як підсумок творчості великого сатирика. І такий висновок якоюсь мірою виправданий. Казки хронологічно завершують властиво сатиричні добутки письменника. Як жанр Щедрінская казка поступово визрівала у творчості письменника з фантастичних і образних елементів його сатири

М. Є. Салтиков-Щедрін - один з найбільших російських сатириків, що бичував самодержавство, кріпосництво, а після реформи 1861 року - пережитки кріпосного права, що вкоренилися в психології людей. Творчість Щедріна пов’язане із традиціями його геніальних попередників: Пушкіна (”Історія села Горюшина”) і Гоголя (”Мертві душі”).

Салтиков-Щедрін - один з найбільших сатириків світу. Все своє життя він присвятив боротьбі за звільнення російського народу, критикуючи у своїх добутках самодержавство і кріпосництво, а після реформи 1861 року - пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті і психології людей. Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів, але і покірність гноблених, їх довготерпіння, рабську психологію.

Казки Салтикова-Щедріна називають байками в прозі, у них чітко простежуються фольклорна й російська сатирична літературна традиції. У його казках правдиво розкриваються проблеми народу. Сатирик зло викриває самодержавство, лібералізм і панівний клас, явно підкреслює тупість, лінь, нездатність правлячої верхівки мислити й працювати.

Казку як жанр використали у своїй творчості багато письменників і поетів. З її допомогою автор виявляв той або інший порок людства або суспільства. Казки М. Е. Салтикова-Щедріна різко індивідуальні і не схожі на казки інших авторів. Сатира у формі казки була зброєю Салтикова-Щедріна як письменника і громадянина.

Жанр казки у творчості М. Є. Салтикова-Щедріна становить особливий пласт, що з’явився своєрідним підсумком творчості сатирика. Засновані на західноєвропейських і національних російських літературних традиціях, казки Салтикова-Щедріна є самобутніми і не схожі ні на які інші.

Коли намагаєшся охопити думкою вся нескінченна кількість сатиричних персонажів, що встають перед нами зі сторінок творів М. Е. Щедріна, те спочатку навіть губишся: така їхня безліч і настільки вони різноманітні. Один з найвідоміших сатиричних персонажів Щедріна - Іудушка Головлеви, головний герой роману "Добродії Головлеви”.

В «Історії одного міста» викриваються недосконалість суспільного і політичного життя Росії. На жаль, Росії рідко щастило на добрих правителів. Довести це можна, відкривши будь-який підручник історії. Салтиков Щедрін, щиро переживаючи за долю своєї батьківщини, не міг залишитися осторонь від цієї проблеми. Своєрідним рішенням і став твір «Історія одного міста».

На уроках російської літератури вивчається творчість Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна. Прочитавши його роман-огляд "Історія одного міста” і казки цього автора, ми дивуємося сміливості й дотепності, з якими. поет показує безсовісне пограбування народу; критикує ліберальних діячів і письменників, що плазують перед владою.

Багато письменників і поети використали казку у своїй творчості. З її допомогою автор висміював той або інший порок людини й усього суспільства. Казки Салтикова-Щедрин різко індивідуальні й відмінні одна від іншої. Сатира була зброєю письменника. У середині XIX століття через існуючу строгу цензуру автор не могло до кінця оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарата.

Тема самовладдя, як і тема власності, постійно була в центрі уваги Щедрін -письменника. І якщо служіння примарі власності знайшло своє вираження в романі "Добродії Головлеви”, особливо в образі Іудушки, те служіння примарі держави знайшло аналогічне, класичне втілення в "Історії одного міста”, де письменник намалював цілу галерею самовладних правителів, що завершує зловісно монументальна фігура Угрюм-Бурчеева.

Було б несправедливо обмежити всю проблематику казок Салтикова Щедріна описом протистояння селян і поміщиків і бездіяльності інтелігенції. Перебуваючи на державній службі, автор мав можливість ближче познайомитися з так званими господарями життя, образи яких знайшли своє місце в його казках. Прикладами таких є «Бідний вовк», «Казка про щуку зубастою» та ін.

"Добродії Головлеви” - це соціальний роман з життя дворянської сім’ї. Розкладання буржуазного суспільства, як у дзеркалі, відбилося й у розкладанні сім’ї. Валить весь комплекс моральних відносин, що цементують родинні зв’язки й регулюють моральні норми поводження. Тема сім’ї стає злободенною. Увага М. Є. Щедріна в цьому романі цілком присвячено аналізу каліцтв, дослідженню причин і показу наслідків.