У чому мораль байок "Вовк і Ягня», «Осел і Соловей»?
Байки І. А. Крилова актуальні й сьогодні. У чому ж секрет їхнього успіху? Може бути, у тому, що й донині живуть герої його байок. Вовк, користуючись своєю могутністю і силою, принижує і ображає беззахисного Ягня; Ворона, відкривши рот, із задоволенням слухає похвали Лисиці; Стрибуха-Стрекоза, повеселившись все літо, просить допомоги у трудяги-Мурахи. Подивишся навкруги - і обов'язково зустрінеш персонажа криловських байок. Світ сильних світу цього і мир слабких, беззахисних постає перед нами в байці «Вовк та Ягня». Ми відразу здогадуємося, що нічим добрим ця зустріч не закінчиться. Адже автор починає свою байку з моралі, вигукуючи: «У сильного завжди безсилий винен!» А за ким сила - стає ясно з перших рядків байки. Голодний Вовк «нишпорить» в пошуках здобичі. Зустрівши Ягня, він не відразу нападає на здобич, а, намагаючись «справі дати законний вигляд і толк», шукає привід, звинувачує нещасного в тому, що той «каламутить воду», грубить. Наївний Ягня в шанобливих виразах намагається спростувати ці звинувачення. Але терпіння Вовка вичерпалося, він скидає маску «пристойності» і оголошує ягняті причину його винності: Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти, - Сказав і в темний ліс Ягня поволік. Що ж робити, щоб у відносинах між людьми зникли насильство і жорстокість? Над цим і пропонує задуматися читачеві І. А. Крилов у байці «Вовк і Ягня». Хіба можуть тупість і невігластво судити мистецтво і талант? Ні! У цьому нас переконує байка «Осел і Соловей». Прекрасного співака Солов'я вирішив послухати Осел, щоб з'ясувати, «чи велике справді» його вміння. Почувши спів Солов'я, «затихли вітерці, замовкли хори пташок і прилягли стада». Чарівна сила мистецтва підкорила всіх, але тільки не Осла. Він, «втупившись у землю лобом», запропонував Солов'ю повчитися співу у півня. Почувши суд такий, мій бідний Соловей злетів - і полетів за тридев'ять полів. «Борони Боже і нас від отаких суддів», - підсумовує автор. І ми погоджуємося з ним: судити повинен той, хто розумний і сам знає толк в справі, про яку судить. Забавні події і смішні герої байок викликають у нас сміх, але ж сміємося ми не над самими тваринами, а над тими людськими пороками і недоліками, які засуджує байкар. Головна думка байки завжди серйозна. Автор висловлює її у формі повчального висновку, який змушує замислитись над своїми недоліками і виправити їх.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
