Які б вірші Тютчева я не читала, більше за все мене потрясла любовна лірика. Поет був щасливий у коханні, не міг жити без нього, був закоханий із ранньої молодості до глибокої старості. Для нього то був час золотий - час суцільної закоханості в життя, у блискуче товариство молодих, прекрасних жінок.

Напевно, немає людини, що, прочитавши хоч один раз вірші Тютчева, залишиться до них байдужим. Поезія Тютчева дихає свіжістю й чистотою, земною красою й космічною досконалістю. Тютчев вміє описати те просте, що ми бачимо у світі, такими незвичайними словами, що воно з’являється перед нами зовсім в іншому світі.

Видатний російський лірик Федір Іванович Тютчев був у всіх відносинах протилежністю своєму сучасникові і майже ровесникові Пушкіну. Якщо Пушкін одержав дуже глибоке й справедливе значення «сонця російської поезії», то Тютчев - «нічний поет».

Можна провести цікаве порівняння віршів. Треба відзначити, що у вірші «Осінній вечір» майже не згадується небо. Навпроти, в ньому говориться про землю і про усе, що з нею зв’язане: про дерева, листя. Лише єдиний раз Тютчев говорить про лазур, але «мрячну й тиху». Вона начебто от-от впаде на «землю, що сиротіє».

Художницька доля поета незвичайна: це доля останнього російського романтика, що творив в епоху торжества реалізму і все ж таки зберіг вірність завітам романтичного мистецтва. Романтизм Тютчева проявляється, насамперед, у зображенні природи.

Мене завжди захоплював надзвичайний світ поезії, що зачаровував своєю таємничістю, загадковістю, хвилював душу, наповнював її коханням до всього: до людини, до природи, до батьківщини… Ще з малих років пам’ятаю улюблені рядки: «Лазур небесна сміється, Нічною обмита грозою, И між гір росисто в’ється Доліна світлою смугою…».

«Мовчання». Даний вірш Тютчева належить до філософської лірики і являє собою звернення автора до читача, який закликає зберегти свій духовний світ, не відкривати перед іншими свої почуття і думки, свою душу, мати щось сокровенне, про що не знає ніхто ...

Зима в віршах Пушкіна. (Поет любив цю пору року і присвятив їй чимало своїх творів. Це вірші «Зимовий вечір», «Зимова дорога», «Осінь», рядки в романі «Євгеній Онєгін» та ін).