Як багато у людини недоліків, що заважають жити не тільки їй, але і оточуючим! І. А. Крилов у своїх байках вказує не на людські пороки, а на пороки тварин: улесливих, жадібних, упертих, жорстоких, тупих, неосвічених. Але читач все одно впізнає в криловських героях своїх знайомих, а іноді і себе. У цьому йому допомагає «езопова мову», до якої вдається байкар, коли не може сказати про щось прямо і відкрито. Названа ця мова так по імені давньогрецького байкаря Езопа. Завдяки езоповій мові ми завжди розуміємо, про що йдеться в байках. Ось розмова, яку ведуть між собою Листки і Коріння, герої однойменної байки. Розхвалюючи свою красу, Листки забувають про те, що їм нічим було б хвалитися, якби коріння дерева не живили їх своїм соком. Сенс сказаного зрозумілий: потрібно берегти і цінувати те, що дає нам життя. А ось ми в гостях у Дем'яна, героя байки І. А. Крилова «Дем'янова юшка». Яка смачна юшка у Дем'яна, чого в ній тільки немає: і лещік, і потрухи, і «стерляді шматочок». Але після вмовлянь Дем'яна, «з'ївши ще тарілочку», так і хочеться разом з Фокою, «схопивши в оберемок пояс і шапку», бігти «без пам'яті додому». Скуштувавши «Дем'янової юшки», я тепер чудово розумію, що у всьому має бути міра: і у вчинках, і в словах. Ну а Вовка, героя байки «Вовк і Журавель», хочеться обійти стороною. Нехай мучиться з кісткою в горлі. Знаю: замість подяки за допомогу, як і Журавель, отримаю одні погрози.

На суд, в якому судять Щуку (байка «Щука»), раджу вам не потрапляти: чого вартий один суддівський склад! Там були «два Осла, дві шкапи старі та два або три Цапа, а прокурор - Лиса». А так як Щука лисиці «постачала рибний стіл», то страшний вирок: «повісити на гіляці», Прокурор замінив ще більш «небезпечним» і «страшним»: кинути в річку.

Думаю, алегоричний сенс того, що щуку кинули у річку, пояснювати не треба, і так все зрозуміло!