По оповіданню М. О. Шолохова «Доля людини». Так, можна вижити в спеку, у грозу, у морози. Так, можна голодувати до холодніти. Іти на смерть… Але ці три берези при житті нікому не можна віддати. К. Сімонов Ніхто не любить війну. Але протягом тисячоріч люди страждали й гинули, губили інших, палили й ламали.

Михайло Олександрович Шолохов - письменник, у чиїй творчості відбилася життя рідного народу на рубежах, які стають історичними віхами. Одна з найбільш яскравих глав життя російського народу пов’язана з роками Великої Вітчизняної війни. На початку війни Шолохов був покликаний у ряди Радянської Армії як комісар запасу, де став військовим кореспондентом «Правди» і «Червоної зірки».

Твір за оповіданням М. Шолохова «Доля людини». Російський письменник, лауреат Нобелівської премії (1965). Найві-доміші твори - «Піднята цілина», «Тихий Дон», «Доля людини». «Я хотів би, щоб мої книги допомагали людям бути кращими, пробуджували любов до людини», - говорив Шолохов.

Твір за оповіданням Шолохова «Доля людини». «Доля людини» справедливо вважається найкращим оповіданням Шолохова. Трагічна історія життя головного героя пов’язана у творі з важкими випробуваннями у житті народу.

У романі-епопеї М. Шолохова «Тихий Дон» зображена історія козацтва у бурхливий час із 1912 по 1922 рік. У цьому добутку Шолохов відбив і своєрідний уклад життя козаків, і їхні традиції, культуру і долю. Роман насичений подіями суспільно-політичного життя, які дуже вплинули на долю донського козацтва.

Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них - російський письменник Михайло Шолохов.

Філософ Геродот казав: «В час миру сини ховають батьків, під час ві: батьки ховають синів» Ім’я Михайла Олександровича Шолохова відомо у всьому світі. Він зіграв видатну роль в світовій літературі 20 століть. Під час Великої Вітчизняної Війн перед письменником встало завдання: знищувати своїм повним ненависті слот вом ворога і укріплювати любов до Батьківщини у радянських людей.

Останнє п’ятнадцятиріччя затвердив погляд на колективізацію як на найжорстокішу національну трагедію. Загальновідомий насильницький характер колективізації, що забрала мільйони життів селянських та призвела до сучасного матеріального і духовного зубожіння села.

З дитинства я звик чути в слові «козак» щось героїчне. І застільні козачі пісні говорили про це, і історичні фільми. З інтересом я дізнавався про історію козацтва на Доні. Як бігли сюди з Росії протягом століть люди: хто від кріпосного тягла, хто, рятуючись від держави, хто з любові до розбою.