Поява на сторінках «Сучасника» роману Чернишевського, що перебувало тоді в Петропавловской міцності, було подією величезної важливості як у плані суспільно-політичному, так і літературному. На всю Росію пролунало полум’яне слово письменника, що призивав до боротьби за майбутнє соціалістичне суспільство, за нове життя, побудовану на засадах розуму, за справді людські взаємини між людьми, за новий революційний гуманізм.

Реалістичний роман, у якому Чернишевський в образній формі виразив свій соціальний ідеал, був свідомо орієнтований на традицію світової утопічної літератури і з’явився новаторським переосмисленням і розвитком жанру утопії. Роман містить найбільш повний і всебічний виклад соціальних ідеалів Чернишевського.

Нетрадиційна і незвична для російської прози XIX століття зав’язка сюжету, більше властива французьким авантюрним романам, - загадкове самогубство, описане у першому розділі «Що робити?», - була, по загальноприйнятій думці усіх дослідників, свого роду прийомом, що інтригує, покликаним заплутати слідчу комісію і царську цензуру.

В. А. Жуковський по праву вважається одним з найяскравіших російських поетів-сентименталистов, розвинули цей літературний метод в ліриці до величних масштабів і забезпечили плавний і закономірний перехід до романтизму. Ранні вірші поета пройняті сентиментальними настроями, в пізніх ж можна-знайти характерні для романтизму теми й образи.

В. А. Жуковський - відомий поет, майстер поетичного слова, тонкий знавець російської культури й фольклору. У баладі "Світлана” автор реалістично описав російський побут, народні обряди, розкрив російську душу, таку щедру, трепетну й гарячу. Життя російської людини раніше тісно була пов’язано із традиціями й обрядами.

Відома оповідачеві мереживниця Домна Платонівна «має знайомство саме неосяжне і різнокаліберні» і впевнена, що цьому вона зобов’язана однієї простотою і «добростью». Люди ж, на думку Домни Платонівни, підлі і взагалі «сволота», і вірити нікому не можна, що підтверджується частими випадками, коли Домну Платонівна обманюють.

В «Лівші» дивна літературна доля. З’явившись у пресі, ця річ відразу придбала популярність, а от критика зустріла її неоднозначно. Лєскова обвинувачували у відсутності патріотизму, у глузуванні над російським народом, але в одному критики були згодні: автор наслухався оповідань тульських мастерових і «сфабрикував» з них свого «Лівшу».

Проблема російського національного характеру стала однією з головних для літератури 60-80-х років XIX століття, тісно пов’язаної з діяльністю різночинських революціонерів, а пізніше народників. Приділяв їй увагу і письменник М. С. Лєсков. Тлумачення сутності характеру російської людини ми знаходимо у багатьох його творах. Лєсков вносив у рішення проблеми несподівані для багатьох критиків і читачів акценти.

Лірика Афанасія Фєта відкриває нам світ разючої краси, гармонії й досконалості, три складові яких - природа, кохання і пісня. Фєта можна назвати співаком російської природи.

Афанасій Фет! Його поезія свіжа і трепетна, вона хвилює нашу уяву, викликає глибокі думки, дає відчути красоту і благозвучність російського слова. Коли я вперше прочитала його ліричну п’єсу «Шепот, робкое дыханье!», то відчула якийсь особливий настрій, приплив життєвої сили.

Поезія Фета - поезія натяків, догадок, умовчань; його вірші у більшості своїй не мають сюжету, - це ліричні мініатюри, призначення яких не стільки передати читачеві думки і почуття, скільки «летючий» настрій поета.

В особистості Афанасія Фєта дивним образом зійшлися дві абсолютно різних людини: огрубілий, сильно тертий, битий життям практик і натхненний, нестомний буквально до останнього подиху (а вмер він у віці 72 років) співак краси й кохання.

Тема Великої Вітчизняної війни займає важливе місце у творчості Василя Бикова. Честь, совість, достоїнство, вірність своєму боргу - саме ці проблеми зачіпаються письменником. Але все ж таки головною темою творчості Бикова залишається, безумовно, тема героїзму.

Василь Биков- автор багатьох книг про Велику Вітчизняну війну. Він сам був учасником війни у вісімнадцять років. Було військове училище, був фронт. Спочатку піхота, потім винищувальна протитанкова артилерія. Подібно Василю Тьоркіну з поеми Олександра Твардовського, він все випробував, що покладено було випробувати бійцеві: був поранений, був без звістки зниклим, навіть ім’я його залишилося на одній із братських могил тих років.

Письменник Василь Биков відомий нам як правдивий, щирий оповідач про людську долю в роки Великої Вітчизняної війни. Тема війни є основною в його творчості. Більшу популярність одержали такі його повести, як «Альпійська балада», «Третя ракета», «Сотників», «Кар’єр».