Творча спадщина Буніна дуже цікава, вражаюча, однак важка для сприйняття і розуміння, так само як складним і суперечливим був світогляд поета і письменника. Бунін писав на різні теми сучасного йому російського життя: побут російського дворянства і селян, минуле дворянського укладу життя, любов.

Про кохання писали, мабуть, усi письменники та поети, але наскiльки рiзними є люди, настiльки рiзним постає це почуття у художнiх творах. Видатний росiйський письменник Iван Бунiн теж створив власну "фiлософiю кохання”.

Навряд чи хтось буде сперечатися, що одні із кращих сторінок бунінської прози присвячені Жінці. Перед читачем з’являються дивні жіночі характери, у світі яких мерхнуть чоловічі образи. Це особливо характерно для книги «Темні алеї». Жінки грають тут головну роль. Чоловіки, як правило, - лише тло, що відтіняє характери і вчинки героїнь.

Твір по оповіданню І. О. Буніна «Антоновські яблука». Враження від відвідування І. Буніним маєтку свого брата лягли в основу і стали головним мотивом оповідання «Антоновські яблука». Добуток заслужено вважається вершиною творчості письменника. Оповідання неодноразово перероблялося, синтаксичні періоди скорочувалися, убиралися деякі подробиці, що характеризують дворянсько-садибний світ, що йде у минуле, вигострювалися фрази.

У першій половині двадцятих років як ніколи сильна у творчості Буніна боротьба двох початків: життя і смерті. Протиставлення смерті письменник бачить у коханні. Ця тема стає головною для нього. За його переконанням, кохання - це прекрасні миті, що опромінюють життя людини. «Любов не розуміє смерті. Любов є життя» - ці слова Андрія Болконського з «Війни і мира» знайшли глибоке відбиття у творчості Івана Олексійовича Буніна.

Твір по оповіданню І. О. Буніна «Сонячний удар». Іноді доводиться чути, що «про любов не говорять - про неї все сказано». Дійсно, тисячі років, які існує людство, люди говорять, пишуть, співають про любов. Але чи зуміє хто-небудь дати її точне визначення?

Гроші. Гроші правлять світом. Гроші можуть усе. Якби люди ставилися до грошей як до засобу існування, то багатії були б набагато щасливіше, тому що вони б більше думали про інших, їхнє життя не належало б грошам, воно могло б бути прекрасним. Але вони присвячують своє життя зароблянню грошей, а потім ці гроші поневолюють їх.

Оповідання І. Буніна "Цифри” потрібно читати два рази: один раз у дитинстві, другий тоді, коли в читача в самого з’являться діти. Такий тонкий аналіз дитячої психології, складних ниток, що зв’язують дорослих і дітей, як у цьому оповіданні, говорить про глибоке розуміння природи дитинства. Діти й дорослі - люди різної раси.

Любов… вносить ідеальне відношення і світ у буденну прозу життя, розворушує шляхетні інстинкти души і не дає загрубіти у вузькому матеріалізмі і грубо-тваринному егоїзмі. І. О. Бунін. Людина - єдина із земних істот, наділена розумом і волею вибору.

У кожного часу свій жанр. І якщо друга половина XIX століття подарувала світові велику кількість прекрасних і різних романів, то в XX столітті, попри недовіру видавців, відстоює свої права малий жанр. Світова література знає талановиті новели Анатоля Франса, Франсуа Моріака, О. Генрі та інших.

І. О. Бунін з незвичайною майстерністю описує у своїх добутках повний гармонії мир природи. Його улюблені герої наділені даром тонко сприймати навколишній світ, красу рідної землі, що дозволяє їм почувати життя у всій її повноті. Адже здатність людини бачити навколо себе прекрасне вносить у його душу спокій і відчуття єднання із природою, допомагає краще зрозуміти себе й інших людей. Ми бачимо, що не багатьом героям творів Буніна дано відчути гармонію навколишнього світу. Найчастіше це прості люди, уже навчені життєвим досвідом.

Враження від відвідування І. Буніним маєтку свого брата лягли в основу і стали головним мотивом оповідання «Антоновські яблука». Добуток заслужено вважається вершиною творчості письменника. Оповідання неодноразово перероблялося, синтаксичні періоди скорочувалися, убиралися деякі подробиці, що характеризують дворянсько-садибний світ, що йде у минуле, вигострювалися фрази.

Ах, як радісно прокинутися вранці, знаючи, що тебе чекають великі відкриття. З Москви приїхав дядько, і його можна попросити «виписати тобі дитячий журнал, купити книжок, олівців, паперу та негайно взятися за цифри». Але ці дивні дорослі чомусь зволікають. Дядько навіть вигадав, ніби то сьогодні «царський день».

В оповіданні І. Буніна «Цифри» показаний складний світ взаємин дорослого і дитини. Дорослий герой твору - дядько, який приїхав з Москви погостювати до своїх родичів. Він любить племінника, який був великим пустуном. Дядько не знав нічого зворушливішими тих моментів, коли хлопчик, «насолодившись своїм буйством», притихаючи, підходив до нього і сиротливо притискався до його плеча.

Женя прокинувся з новою мрією, яка захопила його душу. Йому хотілося якомога швидше навчитися читати, малювати, писати цифри. Це бажання було настільки сильним, що хлопчик невпинно смикав дядька, якому в цей момент не хотілося займатися з дитиною