Закінчено бал. Погаснули свічки. Зникає вся маскарадна мішура. Роз'їжджаються веселі, в сліпучих бальних нарядах гості. І все стрімко змінюється. Змінилися не лише наміри, а й саме життя героя оповідання Івана Васильовича, змінилися від однієї ночі, або, вірніше, ранку. Ранку після балу.

Що таке щастя? Кожен його розуміє по-своєму. Але всі сходяться на думці, що любов - це щастя. Немає на світі людини, який не хотів би знайти щастя. І кожний прагне до нього, сподіваючись, сумніваючись, боячись помилитися. Воно ж, як казкова жар-птиця, - іноді незбагненно і недосяжно.

Вони зустрілися в маленькому німецькому містечку, розташованому на мальовничому березі Рейну. Пан М.М. - тоді молодий ще і вельми заможний чоловік - подорожував по Європі. Тут, у Німеччині, він і зустрів Гагіна і його сестру Асю. Вже з першої зустрічі М. М. зрозумів, що це незвичайна дівчина.

Мені здається, що головні вороги людини живуть в ньому самому: це лінь, боягузтво, егоїзм, заздрість, грубість і багато іншого. Боротися з ними важче за все, тому що тут ніхто не допоможе. Здобути перемогу над самим собою - значить подивитися на себе очима інших людей, чесно визнати свої недоліки і помилки і знайти в собі сили змінитися, стати краще. Не всім це під силу.

Зима в віршах Пушкіна. (Поет любив цю пору року і присвятив їй чимало своїх творів. Це вірші «Зимовий вечір», «Зимова дорога», «Осінь», рядки в романі «Євгеній Онєгін» та ін).

Історія доброї царівни та її злої мачухи - приклад вічної боротьби добра і зла. (Нова дружина царя хоч і гарна була собою, але при цьому «норовлива, горда і ревнива» настільки, що вирішила будь-яким способом позбутися від царівни, доброї і красивої дівчини.)

Антон Павлович Чехов - чудовий майстер короткого оповідання. Один із принципів творчості Чехова звучить так: «Стислість - сестра таланту». Вже в перших оповіданнях письменника, ми зустрічаємося з умінням автора на декількох сторінках виразно й яскраво змалювати ціле життя людина чи інше суспільне явище.

Народною творчість Крилова робили не тільки картини російської природи і побуту, не тільки національний характер героїв, але й передусім мову. Простою і доступною мовою, мовою народу, заговорили герої всіх байок Крилова.

14 грудня 1825 Пушкін перебував у Михайлівському. Звістка про жорстоку розправу з декабристами - кращими людьми батьківщини - глибоко вразила Пушкіна, що розділяв їх політичні погляди і знаходився з багатьма з них у дружбі. На запитання царя: «Що зробив би ти, якби 14 грудня був у Петербурзі? »- поет відповів:«Став би в ряди бунтівників».

Хто не відчув на собі дивного, чарівного впливу пушкінської поезії? Читаючи його безсмертні вірші, ми відкриваємо в кожному слові Пушкіна глибину, осягаємо невичерпний зміст його великих творінь. Тема дружби в ліриці поета займає особливе місце. Пушкін любив людей і мав багато друзів, яких дуже цінував. Їм він присвятив свої прекрасні, задушевні вірші.

У літературній спадщині Олександра Сергійовича Пушкіна налічується понад вісімсот ліричних віршів, і кожний з них неповторний і чудовий. У його творчості знайшла своє гідне місце і тема незабутньої російської природи. Пушкін з дитинства любив рідну природу і описував її ще в ранніх ліцейських віршах. І надалі поет неодноразово звертався до цієї теми.

Кавказ з ранніх років увійшов у свідомість Лєрмонтова як край свободи і честі, як батьківщина благородних і піднесених прагнень. Перебуваючи на Кавказі, поет збирає матеріали для однієї з кращих своїх поем - «Мцирі». Вона побудована як монолог-сповідь головного героя Мцирі, де він не кається в гріхах перед священиком, а відкриває йому свої думки, погляди. І тут ми стикаємося з двома різними точками зору, двома поглядами на життя - ченця з монастиря і Мцирі

Поема «Мцирі» - мій улюблений твір Лєрмонтова. Близький він мені перш за все тим, що в ньому поет стверджує людську свободу. І не просто свободу, а вищу свободу людини і вищу його гідність. Його ідеал - людина сильна, духовно багата, активна в думках і діях. Такий герой поеми - Мцирі. Зовні він непримітний і немічний, але що за вогненна у нього душа, який могутній дух і велетенська натура! Його, полоненого шестирічного хлопчика, привіз у монастир російський генерал. Дитина була дуже слабка фізично, хвора, але в ньому жив «могутній дух його батьків»

Вільний син гір, хлопчик дуже самотній у монастирі. І незважаючи на те що монахи його вилікували, оточили турботою, він дуже сумує за батьківщиною, за спілкуванням з людьми, близькими йому за духом і звичаям.

Лєрмонтовський ліричний герой - герой романтичний. Він наділений всіма відмінними рисами романтика - він борець, убогий, бунтівник, поет, навіть пророк.