Вірш «Выхожу один я на дорогу», написаний Лєрмонтовим в останній рік життя, міг би бути епіграфом до всієї творчості поета. Коли читаєш ці рядки, складається таке враження, що разом із поетом проходиш ще раз «кремнистьій путь» його творчого життя - від початку і до кінця, де він завжди сам-один, знемагає від туги і страждань, все шукає і не може знайти ні спокою, ні бажаної мети.

В 1839 році була опублікована повість Лермонтова «Бела», а потім «Тамань» і «Фаталіст». В 1840 році ці три повісті вийшли як глави роману «Герой нашого часу», а потім світло побачило весь роман цілком. Первісний добуток називалося «Один з героїв нашого століття».

Роман Михайла Юрійовича Лермонтова «Герой нашого часу» є одночасно і соціально-психологічним і філософським романом. Це твір побудований на традиціях, закладених ще Грибоєдовим у своєму творі «Лихо з розуму» і Пушкіним в «Євгенії Онєгіні».

Це ім’я відоме не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Воно входить в наше життя ще в дитинстві, входить, щоб залишитися в ньому назавжди. Вірші Пушкіна мають чарівність, хвилюють нас образами і баченнями, які складаються зі слів, і ми переживаємо один із найщасливіших митей, які даруються людині. Я в ранньому дитинстві мова Росії по книжці Пушкіна вчив.

Ніч - найзагадковіший час доби. У середньовіччі вважали, що саме вночі прокидаються привиди, перевертні, темні духи, чорні феї. Вночі люди боялись виходити надвір, тому що на небі немає давнього їх захисника - Сонця.

У романі Лермонтова "Герой нашого часу” виведено образ привабливого і добру людину - Максима Максимович. Це чуйна натура, надовго зберігає свої прихильності (досить згадати, як Максим Максимович зустрів Печоріна). Він любив його, як рідного, і був дуже ображений холодної і натягнутої зустріччю, але залишився йому вірним до кінця

Болісні переживання самотності, відчуття безпритульності, безплідності існування, мертва нудьга, пекуча й беззмінна, "як пломінь”, печаль - ось основні риси ліричного героя М. Ю. Лермонтова. Багато сучасників поета були людьми нескінченно самотніми, замкнутими в собі, відчували вони довкола лише льодову порожнечу, ніщо не могло зігріти їх серце, та й самі вони не випромінювали душевної теплоти. Лермонтов зумів передати атмосферу свого часу, настрої своїх сучасників.

Поема "Мцирі” - один з останніх класичних зразків російської романтичної поезії. Проблематика цього твору тісно пов’язана З центральними темами ліричної творчості Лермонтова: темою самотності, незадоволеності навколишнім світом, жагою боротьби і свободи. Мцирі - герой-борець, який протестує проти насильства над особистістю.

Історична тема - одна з найважливіших тем лірики Лермонтова взагалі - розробляється протягом всієї творчості поета. Лермонтова можна без перебільшення назвати поетом минулого і сьогодення. У ранній період своєї творчості Лермонтов звертається до історії з позицій поета-романтика і шукає в минулому романтичних героїв.

М. Ю. Лермонтова затворів у непростий час - в 30-е роки дев’ятнадцятого століття. Виступ декабристів на Сенатській площі закінчилося їхньою повною поразкою. Щоб зміцнити свою владу в країні, самодержавство не тільки жорстоко розправлялося з учасниками повстання, але й придушувало будь-яке вільнодумство.

У передмові до другого видання роману Лермонтов називає Печоріна «портретом, складеним з пороків всього нашого покоління». Автор не відділяє себе від свого покоління, і між ним і Печоріним дійсно є схожість, і їх чимало. Тим не менш, Печорін - це не Лермонтов, і щоб у цьому переконатися, звернемося до лірики Лермонтова, а точніше - до його ліричного героя.

Вже з самого початку, без будь-якого вступу, автор починає описувати головне у вірші, що говорить про те, що він не хотів чекати, щоб висловити всі свої емоції з приводу теми вірша, відразу показати людям, що він хотів їм сказати.

У російській літературі Михайло Юрійович Лермонтов залишив незгладимий слід. Він вніс величезний внесок в національну культуру російського народу і по праву увійшов до числа великих російських поетів. Художня спадщина Лермонтова велика і багатогранно. Воно відрізняється глибиною думки, силою почуття, різноманітністю тематики.

Уславлення духу свободи є наскрiзною темою творчостi М. Ю. Лермонтова. Кавказький народ, що боровся за свою незалежнiсть, уособлював в уявi поета вiдвагу, честь, благородство i прагнення до волi. Кавказький кинджал у багатьох його поезiях постає символом гордої вольностi.

Багато письменників різних епох і народів намагалися відтворити свого сучасника, через нього доносячи до нас свого часу, свої ідеї, свої ідеали. Який він, молодий чоловік різних епох? Пушкін в романі "Євгеній Онєгін” зобразив молодого людини 20-х років: розумного, не задоволеного існуючої дійсністю, життя якого так і пройшла без користі.