Чим більш величний художник, чим масштабніша його творчість, тим більш важко сучасникам по достоїнству оцінити його внесок у духовне життя нації. У більш пізніх віршах Єсенін, як би підводячи підсумки своєї творчої діяльності, писав: «Моє село лише тим і буде знамените, що тут колись баба народила російського скандального поета».

В автобіографії Єсенін писав, що виріс він в атмосфері народної поезії і до усної народної творчості проніс побожну любов через все своє життя. Неоціненну роль у цьому процесі відіграла мати майбутнього поета, яка знала незліченна безліч народних пісень.

Тема вірша - призначення людини, його зрілий погляд на прожите життя, її осмислення. Перед ліричним героєм постає проблема догляду юності, і він не хоче з цим погоджуватися, але все-таки він приходить до вирішення змиритися з втратою минулого.

Тема вірша «Синій туман. Снігове роздолля» - філософське осмислення життя і місця людини в ній. Ці питання вже давно хвилюють Єсеніна, і він намагається їх розгадати, але, на жаль, це призводить лише до страждання.

Вірш «Життя - обман з чарівною тугою» було написано в 1925 році під час подорожі Єсеніна по країні. Тоді він перебував у Мардакяні, Азербайджан. Це зразок пізньої філософської лірики поета, в якому представлені його міркуванні про життя і смерть, долю людини на землі. Поет мав проблеми зі здоров'ям, у нього була підозра на туберкульоз.

Максим Горький якось назвав С. Єсеніна не поетом, а органом, начебто створеним природою спеціально для поезії. До цього хочеться додати, що ця поезія в багатьох випадках є голосом «олюдненої» природи, яка розповідає сама про себе. І оскільки ми до природи жорстокі, то її звертання до нас сповнені туги, бо «за тыщи пудов конской кожи и мяса покупают теперь паровоз», бо людина вибирає, кому жити, кому вмерти.

Далеко не кожна людина, що читає вірш, думає про те, яка його композиція або розмір. Навіщо? Прекрасно можна сприймати поезію, не маючи спеціальних знань, не з’ясовуючи особливостей композиційної побудови й ритмічного малюнка.

У ряді російських поетів особливе місце займає С. О. Єсенін. Його ранні вірші повні звуків, заходів, фарб. Дзенькає дівочий сміх, лунає "білий передзвін” беріз, видзвонюють верби, "із дзенькотами” плачуть глухарі заливаються чується "дрібна пісня” рибалок, шумлять очерета, грає те тальянка, те левенка.

За що можна любити Батьківщину? Звичайно, це тема особлива: адже кожний любить Вітчизну своєю неповторною любов’ю. За що любив рідну землю такої гранично російський поет, як Єсенін? Мені здається, що насамперед за те, що оточувало його: поля, села, лісу, селян, а потім і місто, літературу, друзів, навіть шинки - словом, за все те, що входить у плоть і кров, стає частиною буття.

Ви ніколи не замислювалися над тим, як народжується поет? Що стає поштовхом, яке пробуджує в його свідомості творчі думи? Кожен має право думати по-своєму. Для кого-то джерелом творчості може стати радісне здивування перед відкриттям нового, незвіданого світу або почуття співчуття прикрощів людським, а може, нарешті, все початися з душі, розхристаній назустріч всім "вражень буття”, і прагнення не просто донести до читача почуття радості, а передати, заразити його відчуттям повноти і краси життя.

Великий російський поет, дивно музичний, народний у самому щирому значенні цього слова, Сергій Єсенін, як ніхто інший, вплинув на російську культуру. Він прожив усього тридцять років, але зроблене ним навіть важко оцінити.

Творчість Сергія Олександровича Єсеніна ввібрала в себе досягнення як класичної, «золотої доби», так і сучасної йому «срібної доби» російської поезії. На його поетичний світ найбільше вплинув О. Блок, оскільки «саме художній досвід Блока переконав Єсеніна в тому, що його органічною темою є доля російського села, Росії, що його малий («сит цевий») світ вбирає в себе великий»

У кожного в житті бувають хвилини, коли хочеться забути про проблеми і поринути в інший світ - світ поезії. Тоді ми відкриваємо збірку улюбленого поета і вступаємо в діалог з його душею, яка живе у віршах. Сьогодні ми відкриємо для себе Єсеніна.

Сергій Олександрович Єсенін - російський поет, співець російської природи, людина бурхливої і сумної долі, автор задушевних і музичних віршів, багато з яких і тепер звучать як романси - «Отговорила роща золотая», «Не жалею, не зову, не плачу», «Письмо к женщине». Сергій Єсенін родом із селянської сім’ї, дитячі й юнацькі роки провів серед рідної рязанської природи.

Тварини у віршах Єсеніна не алегоричні, як у байках, а наші брати менші, у яких своє життя, турботи, горе, радість. Горький писав: "Есенин первый в русской литературе так умело и с такой любовью писал о животних.”