Л. М. Толстой був учасником Севастопольської оборони. У ці трагічні місяці ганебної поразки російської армії він багато чого зрозумів, усвідомив, як страшна війна, які страждання вона несе людям, як поводиться людина на війні. Він переконався в тім, що щирий патріотизм і героїзм проявляється не в гарних фразах або яскравих подвигах, а в чесному виконанні боргу, військового і людського, незважаючи ні на що.

Роман «Війна і мир» спочатку був задуманий автором як роман про декабриста, що вертається у 1856 році з посилання. Але чим більше Толстой працював з архівними матеріалами, тим більше розумів, що, не розповівши про саме повстання і ще глибше - про війну 1812 року, не можна написати роман на необхідному для масштабів такого задуму рівні.

До ідеї написання найбільшого твору свого життя - роману-епопеї «Війна і мир» Л. М. Толстой прийшов не одразу, а від повісті «Декабристи», де розповідалося про події 1856 року, тобто про епоху повернення з Сибіру героя твору.

Роман «Війна і мир» спочатку був задуманий автором як роман про декабриста, що вертається у 1856 році з посилання. Але чим більше Толстой працював з архівними матеріалами, тим більше розумів, що, не розповівши про саме повстання і ще глибше - про війну 1812 року, не можна написати роман на необхідному для масштабів такого задуму рівні.

«Анна Кареніна» Л. М. Толстого (у першому своєму варіанті-задумі мала бути лише розгорнутою розповіддю про долю «пропащої» жінки з вищого середовища. Однак, чим далі просувалася робота Толстого над романом, тим ширшими ставали його рамки, як це завжди бувало у у письменника, коли він починав конкретно здійснювати свій літературний задум

«Війна і мир» - Російська національна епопея, у якій знайшов відображення національний характер російського народу в той момент, коли вирішувалася його історична доля. Л. Н. Толстой пропрацював над романом майже шість років: з 1863 по 1869 рр.

Як ми вже знаємо, ще в 1917 році Толстой намагався знайти розгадку цього в минулому. Тоді ця спроба закінчилася невдачею: ідеалістичний світогляд письменника привело його до помилкових висновків. Оповідання «День Петра» глибоко песимістичний. І справа не в тому, що Петро в очах автора - напівбожевільний деспот, а в очах народу - антихрист, що слідом за символістом Мережковським.

У романі «Анна Кареніна» Лева Толстого ми бачимо історії кількох російських сімей 19 століття. Це сім’ї аристократів, але в них ті ж проблеми, що і в середньостатистичних сучасних родинах. Ті ж почуття, ті ж страждання та помилки ми можемо спостерігати й донині.

Роман «Анна Кареніна» один з найбільших творів російської літератури. У романі об'єднані риси, характерні кількох видів романного творчості. У першу чергу твір можна охарактеризувати як сімейний роман. У центрі сюжету життя і доля кількох сімей.

У книзі два батьки і два сини Болконських. У творі мова йде і про старого князя Болконського, його взаєминах із сином, і про князя Андрія в ролі батька. Тільки в темі варто бачити не просто сімейну проблематику, зв’язану в книзі Толстого також і з образами Ростових, Курагіних, сюжетом «Епілогу», але й особливий біблійний відсвіт.

За початковим задумом повість носила назву «Смерть судді», спонукальною причиною її написання стала відома Толстому історія життя і передсмертної хвороби колишнього прокурора тульського суду Івана Ілліча Мечникова, а «опис простий смерті простої людини» передбачалося дати у формі записок головного героя.

Епопея «Війна і мир» виросла із задуму Толстого написати роман «Декабристи». Толстой починав писати свій добуток, залишав його, знову вертався до нього, поки в центрі його уваги не виявилася Велика французька революція, тема якої звучить із перших сторінок роману, і Вітчизняна війна 1812 року. Задум написання книги про декабриста поглинувся більш широким задумом - Толстой прийнявся писати про мир, вражений війною.

Головними героями роману-епопеї великого російського письменника Л. М. Толстого «Війна і мир» є, безперечно, Андрій Волконський і П’єр Безухов. Вони (у сюжетному плані) знаходяться завжди у дружніх відносинах: долі їх органічно переплітаються. Спільним між цими героями, на думку автора, незважаючи на всі відмінності їхніх характерів, є те, що обидва вони - люди інтелектуального типу, чий розум і серце знаходяться у постійному пошукові, у постійному прагненні осягнути позитивний сенс людського буття.

Твір по роману Л. М. Толстого «Війна і мир». Толстой думав над написанням роману про декабристів. Тому ця тема знаходить висвітлення й в «Війні і мирі». Толстой хотів простежити яким чином, при яких життєвих обставинах пробудилися в людині з аристократичного середовища в епоху війн 1805-1812 років та совість і те високе розуміння честі й боргу, які призвели до заперечення нею того середовища, де вона народилася, а потім і до повного розриву з ним.

Кожний з нас рано чи пізно задає собі питання: навіщо я живу? Яке моє призначення? Іноді цілого життя не вистачає, щоб знайти відповідь. Багато великих письменників шукали відповіді на ці складні питання у своїх творах. І Лев Миколайович Толстой - не виняток.