Дивний світ навколо нас. Таке враження, що всі дорослі дуже добрі, тільки ми, діти, «якісь не такі», що нас треба виховувати, наставляти, скеровувати. Начебто правильно все, але залишається враження нещирості дорослого світу стосовно нас, дітей.

Епохи одна від іншої відрізняються в часі, як країни в просторі, і коли мова йде про нашому «срібному столітті», ми уявляємо собі якесь яскраве, динамічне, порівняно благополучний час зі своїм особливим ликом, що різко відрізняється від того, що було до й що наступило після. Епоха «срібного століття» простирається між часом Олександра III і 1917 роком.

На сільському цвинтарі Лаванду, що спав вічним сном на жовтозеленому пагорбі, біля могили з дерев’яним хрестом, схиливши голови, стояли одягнені в чорне вбрання жінки, серед яких вирізнялась уже не молода, але ще красива смуглявка з очима, схожими на очі лебідки, яка втратила свого супутника життя.

Більше півтора століть минуло з тих пор, як написана "Казка про рибалку й рибку”. Але багато безглуздостей, що проголошувалися в недавнім минулому, - "ми покликані скорити природу” або, пущі того, "ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх - наше завдання”, - начебто підказані невдачливою пушкінською бабою

Переді мною роман В.Тендрякова «Замах на міражі». У ньому, на мій погляд, письменник піднімає проблему взаєморозуміння між різними поколіннями.

У романі Василя Гроссмана «Життя і доля» конфлікт особистості і держави показаний у всій його глибині. Не випадково для розкриття цієї теми автором обраний такий історичний період у житті нашої країни, як Велика Вітчизняна війна.

Ліричний герой фактично з’єднує собою дві протилежні філософські концепції, втілені Буніним і Маяковським. Він і рівняється на Буніна, і всім серцем прагне до Маяковського, відчуваючи, як це страшно - жити на розрив аорти.

На думку багатьох дослідників творчості Набокова, Олександр Іванович Л. являє собою одного з дуже нечисленних набоковскіх героїв, наділеного рисами реальної людини. Роман представляє собою історію життя Л., починаючи з дитячих років (вступ до Балушовського училища) і кінчаючи його смертю.

Віктор Некрасов… Дивна доля цієї людини, і багато чого в ній ще нам невідомо. Віктор Платонович Некрасов народився у 1911 році, закінчив архітектурний інститут і акторську студію, грав у декількох театрах, з театру ж і потрапив на фронт у перші дні війни. Двічі був поранений.

Костянтина Симонова вважають засновником «панорамного» роману про Велику Вітчизняну війну. Темі Вітчизняної війни присвятили свої добутки такі відомі автори, як Ю. Бондарев, В. Биков, А. Анан’єв, Г. Бакланов, В. Прочан і інші, що виступали в традиційних жанрах.

У літературі не раз траплялися драматичні протистояння між поетом і владою. Міркуючи про долі письменників, Герцен писав в 1851 році: "Жахлива, чорна доля випадає в нас на частку всякого, хто насмілиться підняти голову вище рівня, написаного імператорським скіпетром…

Ще півроку назад Євгеній Замятін був мені невідомий і нецікавий. Мене залучали добутки класиків російської літератури. Наприклад, п’єси Островського «На всякого мудреця досить простоти», «Таланти й шанувальники», «Вовки й вівці». Я люблю читати й перечитувати повести «Перша любов», «Весняні води».

З кожним роком все менше і менше залишається серед нас тих, хто зустрів фатальний світанок 22 червня 1941 року. Тих, хто суворою осінню 1941 року захищав Москву, хто бачив кривавий сніг Сталінграда, хто «пів Европи по-пластунськи проорав…».

Переказ з п’єси-казки С. Маршака «Дванадцять місяців». Кожна людина мусить пам’ятати, що поруч із нею такі самі люди, як і вона, котрі прагнуть щастя, спокою, родинного затишку. Треба чуйно ставитися до тих, хто любить тебе, хто допомагає.

Добутку про революцію й Громадянську війну, що вийшли в 1926-1927 роках, носили певною мірою підсумковий характер, в 1927 році вийшли два романи: «Розгром» Фадєєва й «Біла гвардія» М. Булгакова. Ці добутки ставили гострі питання гуманістичного змісту революції, полемізуючи один з одним.