Думки вголос після знайомства з віршем «Новорічна притча»
Коли я прочитав цей вірш, то з великою вдячністю подумав про своїх маму й тата. Пригадую, в дитинстві, коли я ще не ходив до школи, ми отримали нову квартиру і перебралися в новий район та ще й під Новий, рік. Поруч був ліс,тато міг би без особливих труднощів піти й зрубати там хвойне деревце, щоб нам із сестрою зробити подарунок. Ні, тато з мамою вчинили інакше: запропонували нам прикрасити невеличке деревце біля під’їзду різними прикрасами. Це була така радість, особливо від того, що цим новорічним деревцем милувалися всі наші сусіди! Бо це рув подарунок і для них. А от мій однокласник Олег дуже пишався тим, що його тато зрізав верхівку ялинки прямо на проспекті, для нього це була захоплююча пригода, бо тато зрізав ялинку, а він у цей час «був на шухері». Мені жаль Олега, бо він ніколи не чув таких гарних слів, які від наших Сусідів почули ми, коли прикрашали звичайнісіньке деревце «під ялинку». Вдячний пані Ірині, що спонукала мене до роздумів.
| |
Матеріали схожої тематики:
|