Одна із серйозних соціально-психологічних проблем, що вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності своєї мети. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде у своїх повістях один із самих талановитих письменників нашого часу - Валентин Распутін. Повість "Пожежа” у творчості В. Распутіна займає особливе місце.

Одна із серйозних соціально-психологічних проблем, що вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності своєї мети. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде у своїх повістях один із самих талановитих письменників нашого часу - Валентин Распутін.

З автором оповідання «У нових хазяїв» Іваном Даниловим я познайомилася вперше. Це оповідання було написано в 1981 році, саму ж книгу «Зимовий дощ» випустило видавництво «Сучасник» в 1984 році. Оповідання написане доступною й зрозумілою мовою, у ньому описується нове життя корови Марти після смерті старої господарки.

20 років тому, у серпні 1990 року, я почув про загибель Віктора Цоя. До цього я не захоплювався його творчістю, але в мене були друзі, які любили «Кіно». Після смерті Цоя мене зацікавило, що ж вони знаходили в цій групі.

Повість Юрія В’яземського «Блазень», видану вже більше десяти років тому, я прочитала зовсім недавно. Бажання познайомитися із книгою спочатку було викликано лише інтересом до особистості автора. Ю. В’яземський був відомий мені як провідної телевізійної передачі «Розумники й розумниці».

На уроках літератури ми познайомилися з багатьма авторами і їхніми добутками. І кожний добуток відповідало своєму часу. Зміни, які відбувалися в шістдесятих-сімдесятих роках, у першу чергу відбилися в добутках про село з її побутовими, моральними проблемами.

Книги можуть подобатися або не подобатися. Але є серед них такі, які не попадають у жодну із цих категорій, але являють собою щось більше, які урізаються на згадку, стають подією в житті людини. Такою подією для мене стала книга Костянтина Воробйова «Убиті під Москвою».

Мені хотілося б розповісти про чудову книгу - «Світло далекої зірки» Чаковського. Ця книга розповідає про любов. І, почавши неї читати, уже неможливо відірватися. Дія цієї книги починається в 1953 році. Ігор - головний герой - відпочиває на море, але раптом йому попадає в руки старий журнал, де він бачить фотографію робітників з якогось заводу.

У багатьох відгуках на «Дітей Арбата» той самий мотив: як же вчасно вийшла ця книга! Уважається, що книги все-таки повинні виходити в міру їхнього написання. Аж ніяк не відмовившись від цієї думки, сьогодні критики праві.

Роман І. Акулова «Касян Остудний» розповідає нам про долю російського села напередодні колективізації. Автор показує соціальну неоднорідність села кінця 20-х років. Образ Федота Федотича Кадушкіна вважається відкриттям автора, що зумів показати, як бідняк завдяки старанній праці перетворюється в заможного селянина, готового «за кожне зернятко, за всяку соломинку… закласти свою душу».

Повість «Кустодиевский моряк» була написана наприкінці 1997 року, а вийшла до друку в 1998 році в збірнику за назвою «Космічні загадки Коктебеля». Повість є як би літописом життя однієї людини. Кличуть його Тимофій Іванович.

Повість «Ігри із сатириком в епоху застою» входить у нову книгу письменника Варлена Стронгіна «Двійник Сталіна». Всі добутки автора, включені в збірник, - будь те оповідання про репресивний табір «Двійник Сталіна» або сюжети більше близького нам часу, названого епохою застою (згадана повість, оповідання «Листа академікові Сахарову»), - поєднує одна головна тема: та внутрішня рабська несвобода, у якій довгі роки жило все наше суспільство і яку так болісно намагається воно «видавлювати по краплі» у наші дні. Книга вийшла у світло в 1991 році.

Творчість російських фантастів Аркадія і Бориса Стругацьких не належить до розважальної літератури і "легкого” чтива. Стругацькі продовжують і розвивають ту лінію наукової фантастики, котру визначають як фантастику соціальну, що була започаткована Гербертом Уеллсом (”Війна світів”, "Звільнений світ”, "Самодержавство містера Паргема” та інші).

Життя Пришвіна було типове для російської людини, що пережив три війни й революцію. Доля М. М. Пришвіна - це характерна доля російської людини саме тому, що майже завжди щире життя його проходить у тіні. Вона ніколи про себе не заявляє голосно й у той же час є присутнім щомиті в слові письменницькому.

Роман Володимира Дудінцева «Білі одяги» є спробою заглянути в нескінченність людської душі, дати критерії для розпізнання добра й зла. Сам автор так пише про свою книгу: «У романі «Білі одяги» я хочу зірвати маски, під якими ховається зло.