Василь Володимирович Биков - великий майстер слова. Він включає в оповідання різні метафори, що не стільки прикрашають його дохідливе і яскраве мовлення, скільки допомагають зрозуміти читачеві задум автора, перейнятися його ідеєю.

Твір по повісті В. Бикова «Облава». Письменник Василь Биков відомий нам як правдивий, щирий оповідач про людську долю в роки Великої Вітчизняної війни. Тема війни є основною в його творчості. Велику популярність одержали такі його повісті, як «Альпійська балада», «Третя ракета», «Сотников», «Кар’єр».

Вірш «Прийдешні гуни» Валерій Брюсов писав майже цілий рік і закінчив 10 серпня 1905 р. В "Прийдешніх гунах” - найбільш розгорнуто й повно розкривають його відношення до революції й розуміння її змісту. Змести, зламати, зруйнувати, знищити - от головний зміст революції, яким він бачився Брюсову.

Валерій Якович Брюсов - одна зі значительнейших фігур у поезії початку XX століття, якого вважають «метром» і одним з основоположників російського символізму. На початку 90-х років XIX століття В. Брюсов відкрило для себе французьких символістів і захопився їхньою поезією, уважаючи декадентство «дороговказною зіркою в тумані».

Якийсь рівний государ… И. Житель півночі. Мені здається, що поезія Валерія Брюсова коштує якось особняком від основного потоку "срібного століття”. І сам він, як особистість, різко відрізняється від сучасних йому поетів.

М. М. Пришвін - один зі головних письменників, що подарував нам безліч оповідань, повістей, "географічних нарисів” про природу. У них усе об’єднано людиною - неспокійною, думаючим, людиною з відкритою й сміливою душею. Велика любов письменника до природи народилася з його любові до людини. Ця тема простежується в казці-минулому М. М. Пришвіна "Комора сонця”.

Твір по романі Є. І. Замятіна "Ми”. Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували щасливий мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму.

Глибинним імпульсом, що послужив написанню В’ячеславом Кондрат’євим оповідань і повістей про важкі військові будні, стала його віра в те, що він зобов’язаний розповісти про війну, про своїх товаришів, які склали голову на цій війні.

Основну ідею роману «Розгром» О. Фадєєв визначив так: «У громадянській війні відбувається відбір людського матеріалу… Все нездатне боротися відсівається… Відбувається переробка людей». Наскільки б суперечливою не була оцінка подій громадянської війни з позицій сьогоднішнього дня, безсумнівною заслугою Фадєєва є те, що він показав громадянську війну зсередини.

Анфіса - героїня драми Л. М. Андрєєва «Анфіса» (1909, назва п’єси в рукописі - «Пан»). «Інфернальна жінка» у дусі Достоєвського, «розпусниця», «сильна, владна, багато обдарована натура», «боязка, безпорадна, жалюгідна, звичайнісінька»

Твори про революцію і Громадянську війну, що вийшли в 1926-1927 роках, носили до певної міри підсумковий характер. У 1927 році вийшли два романи: «Розгром» Фадєєва та «Біла гвардія» М. Булгакова. Ці твори ставили гострі питання гуманістичного сенсу революції, полемізуючи один з одним.

Михайло Михайлович Зощенко - російський письменник-сатирик, спадкоємець традицій російської сатири ХІХ століття, чий талант найбільше розкрився у жанрі короткого оповідання. Об’єктом сатири Зощенка став новий побут післяреволюційної Росії 20-х років, а ліричним героєм - недалекий і курйозний «напівпролетарій», у наївній оцінці якого подані зміни в житті російського суспільства.

Відомий російський поет Самуїл Якович Маршак написав багато творів для дітей. Його перу належить обробка казки відомої чеської письменниці Божени Нємцової «Дванадцять місяців».

Самуїл Маршак- російський письменник. Літературний талант в ньому пробудився з дитинства - він придумував віршики і записував їх у свій зошит. Поталанило йому на зустрічі з людьми, які підтримали у житті: і батьки, і гімназійні вчителі, а згодом і відомий співак Федор Шаляпін, і літератор Володимир Стасов доклали зусиль, щоб талант хлопця не розпорошився.

Читаючи роман О. Фадєєва «Розгром», мимоволі замислюєшся, хто більше потрібен Росії: думаючий, освічений, багато знає і розуміє людина або ж беззаперечний виконавець чужої волі. У всі часи по-справжньому талановитим і розумним людям у нашій країні всіма силами перегороджували дорогу.