«У сильного бекилий винен завсігди…» Твір за байкою І. Крилова «Вовк і Ягня»

Уявіть собі спекотний полудень. Біля струмка - Ягня. Тільки-но воно нахилилося, щоб водички напитися, як чує грізний голос. Озирнулося бідолашне - Вовк стоїть та й каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити потік цей прохолодний мій, напій піском бруднити?..» Серденько у Ягняти затріпотіло. Подивився він довкола - нікого поблизу. Виходить, допомоги чекати нізвідки. А Вовк страшний. Ягня те, може, попереджали дорослі досвідчені знайомі, що зустрічі з Вовком небезпечні, але воно було необачним і тепер потрапило у скрутне становище. Жах ішов від Вовка. Велика голова, міцні лапи - такий якщо вдарить, то вмить уб’є. Ягня вчили бути чемним, винятково ввічливим з усіма - хай хто зустрінеться, відповідати треба так, щоб не розгнівати. Воно ще не знає, який підступний Вовк і шо ввічливість лише дратує його. Вовк - господар, якшо він щось захоче - обов’язково отримає.

Здавалося, Ягня наводило важливі аргументи на свою користь:
воду в ручаю Від світлості я нижче кроків на сто п’ю…
Але Вовку виправдання не потрібні. Річ не у воді, яку нібито скаламутило Іпія, а в бажанні Вовка поласувати Цим самим Ягнятком. Вовк відмінно маслі свої наміри. Не було ще випадку, щоб жертва уникла Вовка, пішла від ньо-о. Вовк почав пригадувати, як позаминулого-літа Ягня йому надто грубо відпо-идало. Коли Ягня зауважило, що то було не воно: «нема мені ще й року зроду», Ірвк заперечив, він пригадав і кума, і свата, яких, як виявилося, у ягняти теж не Ііуло. 1 про пастухів, і про їхніх псів, що хотіли б його, Вовка, знищити, Ягня нічім о не знало. Та хіба ж це мало якесь значення? Вовк, лишень побачив Ягня, вже знав, чого він від нього хоче, а хотів він його з’їсти. Врешті-решт терпець Вовкові Ьвався, йому набридло сперечатися і розігрувати справедливий гнів, і він сказав: -1 и винне тим уже, що хочу, бач, я їсти».

Сильний у байках завжди нахабніший від того, хто слабший. Неможливо досі укатися до серця нахаби. Це у казках добро перемагає зло, і у казках на допомогу прийдуть чарівні сили. Байка наближена до життя, де- кожен сам по собі. І з Ііовком навряд чи хтось захотів би мати справу. Кому потрібне беззахисне Ягня, Икого Вовк врешті-решт «поволік у темний ліс»?


Матеріали схожої тематики:


Айтматов Ч.Т. [11] Астаф'єв В.П. [8] Ахматова А.А. [17]
Блок О.О. [24] Булгаков М.О. [29] Бунін І.О. [15]
Васильєв Б.Л. [6] Гончаров І.О. [15] Грибоєдов О.С. [8]
Достоєвський Ф.М. [11] Єсенін С.О. [22] Купрін О.І. [18]
Лермонтов М.Ю. [81] Максим Горький [24] Маяковський В.В. [8]
Некрасов М.О. [12] Островський О.М. [12] Пастернак Б.Л. [14]
Платонов А.П. [10] Пушкін О.С. [79] Салтиков-Щедрін М.Є. [14]
Твардовський О.Т. [7] Толстой Л.М. [56] Тургенєв І.С. [28]
Тютчев Ф.І. [8] Цвєтаєва М.І. [12] Чехов А.П. [47]
Шолохов М.О. [9] Шукшин В.М. [9] Інші російські автори [126]