«У сильного бекилий винен завсігди…» Твір за байкою І. Крилова «Вовк і Ягня»
Уявіть собі спекотний полудень. Біля струмка - Ягня. Тільки-но воно нахилилося, щоб водички напитися, як чує грізний голос. Озирнулося бідолашне - Вовк стоїть та й каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити потік цей прохолодний мій, напій піском бруднити?..» Серденько у Ягняти затріпотіло. Подивився він довкола - нікого поблизу. Виходить, допомоги чекати нізвідки. А Вовк страшний. Ягня те, може, попереджали дорослі досвідчені знайомі, що зустрічі з Вовком небезпечні, але воно було необачним і тепер потрапило у скрутне становище. Жах ішов від Вовка. Велика голова, міцні лапи - такий якщо вдарить, то вмить уб’є. Ягня вчили бути чемним, винятково ввічливим з усіма - хай хто зустрінеться, відповідати треба так, щоб не розгнівати. Воно ще не знає, який підступний Вовк і шо ввічливість лише дратує його. Вовк - господар, якшо він щось захоче - обов’язково отримає. Здавалося, Ягня наводило важливі аргументи на свою користь: воду в ручаю Від світлості я нижче кроків на сто п’ю… Але Вовку виправдання не потрібні. Річ не у воді, яку нібито скаламутило Іпія, а в бажанні Вовка поласувати Цим самим Ягнятком. Вовк відмінно маслі свої наміри. Не було ще випадку, щоб жертва уникла Вовка, пішла від ньо-о. Вовк почав пригадувати, як позаминулого-літа Ягня йому надто грубо відпо-идало. Коли Ягня зауважило, що то було не воно: «нема мені ще й року зроду», Ірвк заперечив, він пригадав і кума, і свата, яких, як виявилося, у ягняти теж не Ііуло. 1 про пастухів, і про їхніх псів, що хотіли б його, Вовка, знищити, Ягня нічім о не знало. Та хіба ж це мало якесь значення? Вовк, лишень побачив Ягня, вже знав, чого він від нього хоче, а хотів він його з’їсти. Врешті-решт терпець Вовкові Ьвався, йому набридло сперечатися і розігрувати справедливий гнів, і він сказав: -1 и винне тим уже, що хочу, бач, я їсти». Сильний у байках завжди нахабніший від того, хто слабший. Неможливо досі укатися до серця нахаби. Це у казках добро перемагає зло, і у казках на допомогу прийдуть чарівні сили. Байка наближена до життя, де- кожен сам по собі. І з Ііовком навряд чи хтось захотів би мати справу. Кому потрібне беззахисне Ягня, Икого Вовк врешті-решт «поволік у темний ліс»?
| |
Матеріали схожої тематики:
|