У комедії Д. Фонвізіна «Недоросль» розповідається про події, що відбувалися в будинку Простакова. Їх головними учасниками є Митрофан, син господаря будинку, його мати, пані Простакова, і Стародумов зі своєю племінницею.

Пані Простакова шалено любить свого синочка, надто дбає і панькається з ним, потураючи всім його примхам, від чого Митрофан росте абсолютно несамостійною людиною, рівень розвитку якого зовсім не відповідає віку. Але пані Простакова сліпо слідує його бажанням. У сина вона бачить своє майбутнє, весь час повторюючи: «Ось синок - одна моя розрада!». І при цьому не робить нічого для того, щоб з її сина виросло щось путнє. Грамоті Митрофана вчать погані вчителі, та й сам він не хоче вчитися. Проте мати вважає свого сина найкращим і освіченим, хоча розумом чи знаннями у цього ледаря і не пахне.

З чоловіком пані Простакова поводиться так, немов взагалі не тримає його за людину, не те що за голову сім'ї. Вона сама вирішує всі питання, не рахуючись з його думкою і нехтуючи нею, якщо справа стосується Митрофана.

Пані Простакова - жорстока і несправедлива господиня по відношенню до своїх слуг і селян. Вона може суворо покарати кравця за те, що він неправильно зшив костюм, не звертає уваги, якщо хтось із слуг захворів. Пані Простакова вичитує Вереміївну за кожну «помилку». Наприклад, якщо Метрофанушка переїв булочок за вечерею, і Єреміївна проявила занепокоєння з цього приводу, вона каже: «Тобі шкода шостої булки, бестія? Ось яка старанність». Їй і в голову не прийшло, що переїдання не піде її синові на користь. Всіх кріпаків Простакова вважає своєю власністю, практично річчю, тому дозволяє собі бездумно розпоряджатися їхнім життям і обдирати їх, як липку, просто за своєю примхою.

До Софії пані Простакова ставиться, як злісна господиня. Вона завжди груба, холодна. Але варто їй дізнатися, що Стародумов, дядько Софії, залишив племінниці великий спадок, як вона змінює свою поведінку, стає лицемірно доброю та лагідною, називає «любий друг». Тепер Простакова хоче одружити сина на Софії, щоб отримати у придане всі її гроші, відмовляючи в цьому своєму братові, хоча перш погоджувалася на цей шлюб. Дізнавшись, що Софія засватана за офіцера Мілана і що Стародумов дав на це згоду, Простакова хоче силою і обманом одружити сина на дівчині. Однак її затія провалилася. За законом у неї відібрали поселення, позбавивши влади.

Пані Простакова була жорстокою, свавільної жінкою, яка не брала до уваги інтереси і почуття інших людей, тому-то вона і втратила все. В образі Простакової Фонвізін розкриває негативні риси недалекої, безсовісної людини, що володіє владою, яка своїми вчинками доводить до біди і себе, і своїх близьких. Автор показує, що можна добути багатство, не втрачаючи честі і людського обличчя. А такі люди, як Простакова, зрештою платять за все заподіяне зло.