Вірш В. Брюсова «Ассаргадон» (сприйняття, аналіз, тлумачення)
Валерій Якович Брюсов - одна зі значительнейших фігур у поезії початку XX століття, якого вважають «метром» і одним з основоположників російського символізму. На початку 90-х років XIX століття В. Брюсов відкрило для себе французьких символістів і захопився їхньою поезією, уважаючи декадентство «дороговказною зіркою в тумані». Пізніше він видає кілька збірників «Російські символісти», у які в основному ввійшли його поетичні добутки. У такий спосіб була ознаменована поява символізму в Росії. Відповідно до позиції Валерія Брюсова, символізм повинен стати «поезією відтінків», «виразити тонкі, не уловимі настрої» і тим самим «як би загіпнотизувати читача». Щоб краще осмислити сучасність, поет заглиблюється в історію й міфологію. І поступово однієї із центральних тем творів Брюсова стає історико-міфологічна тема. Таким чином, міркуючи про минуле, поет намагається встановити зв’язок часів: між минулим і сьогоденням, сьогоденням і майбутнім. Так, на думку майстра, можна знайти сполучну ланку історії, осмислити закономірності процесів, що відбуваються, визначити майбутнє. Тепер же звернемося до аналізу одного з віршів Валерія Брюсова тематики «Ассаргадон». Ассаргадон, а точніше Асархаддон - ассірійський цар-завойовник 7 століття до н.е. На стіні в Сирії збереглися написи про його нищівні перемоги. Так, як ліричний герой свого вірша В. Брюсов вибирає сильну особистість, відомого героя древньої історії. Пафос цієї поетичної мініатюри - пафос сильної, незвичайної особистості, однак схильної до гордої самоти, тому що «вичерпав до дна тебе, земна слава!» У вірші цар Ассаргадон - полководець, що здатний за допомогою свого розуму, сили, енергії впливати на хід історичних подій, на рух часу: Ледь я прийняв владу, на нас повстав Сидон. Сидон я ниспроверг і камені кинув у море. Єгиптові мовлення моя звучала, як закон, Елам читав долю в моєму єдиному погляді… Ліричний герой смів, відважний, не знає поразок, військових невдач, як би коштує над усіма. Але чи щасливий Ассаргадон? Хоча великий цар і «упоєний величьем» своїх перемог, він самотній. І це викликає смутні переживання читача: И от коштую один, величьем упоєний… Описуючи Ассаргадона, поет використовує різні порівняння: «деянья всіх людей - як тінь у божевільному сні», «мрія про подвиги - як дитяча забава», - характеризующие царя як людини, що забыли про простих людей, надмірно возгордившегося. Як форма свого ліричного добутку В. Брюсов вибрав форму сонета. Перші дві строфи - це ствердження влади Ассаргадона, його нищівні перемоги над містами, країнами й народами: Сидоном, Єгиптом, Еламом. А останні дві строфи - підведення підсумків руйнівних походів АссаргадонО. Так, він упоєний величчю своєї слави, вона гордий і в той же час жахливо самотній. Підводячи підсумки запропонованого аналізу вірша, можна ще раз підтвердити думка про те, що пафос даної ліричної мініатюри - пафос твердження сильної особистості, що є творцем історії, але це пафос руйнування, а не творення.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
