Мої міркування над рядком В. Я. Брюсова
Слід зазначити, що такий напрямок його творчості було підготовлено сімейними традиціями. Виховували Брюсова, як він згадував, "у принципах матеріалізму й атеїзму”. Особливо в сім’ї літераторами були Н. А. Некрасов і Д. И. Писарєв. З дитинства Брюсову прищеплювалися інтерес до природничих наук, незалежність суджень, віра у велике призначення людини-творця. "Від казок, від усякої "чортовиння” мене ретельно оберігали, - згадував Брюсов, - зате про ідеї Дарвіна й про принципи матеріалізму я довідався раніше, ніж навчився множення. Нема чого говорити, що про релігію в нашому будинку й спомину не було… після дитячих книжок настала черга біографій великих людей… Ці біографії зробили на мене найсильніше враження: я почав мріяти, що сам неодмінно зроблюся "великим…” Такі початки виховання позначилися на всім подальшому життєвому й творчому шляху Брюсова. Основою поетичної практики й теоретичних поглядів молодого Брюсова на мистецтво стали індивідуалізм і суб’єктивізм. У той період він уважав, що в поезії й мистецтві на першому місці сама особистість художника, а все інше - тільки форма. Іншою темою Брюсова стала тема міста, що пройшла через всю творчість поета. Продовжуючи й поєднуючи різнорідні традиції (Достоєвського, Некрасова, Верлена, Бодлера й Верхарна), Брюсов став, по суті, першим росіянином поетом-урбаністом XX в., що відбив узагальнений образ новітнього капіталістичного міста. Спочатку він шукає в міських лабіринтах красу, називає місто "обміркованим чудом”, любується "буйством” людських збіговиськ і "священним сутінком” вулиць. Але при всій своїй урбаністичній натурі Брюсов зображував місто трагічним простором, де здійснюють темні й непристойні справи людей: убивства, розпуста, революції й т.д. Вірші Брюсова перегукувалися з віршами В. Маяковського. Брюсов намагається пророкувати падіння й руйнування міст як порочного простору, але в нього це виходить гірше, ніж у Маяковського або, наприклад, Блоку. Протест проти бездушшя міської цивілізації приводив Брюсова до роздумів про природу, що початків якої поет не визнавав у своїй ранній творчості. Тепер він шукає в природі втрачену сучасною людиною цілісність і гармонійність буття. Але слід зазначити, що його "природні” вірші значно уступають його урбаністичній ліриці. З великою художньою силою миру розчиненої в місті вульгарності протистоїть у Брюсова поезія любові. Вірші про любов згруповані, як і вірші на інші теми, в особливі значеннєві цикли - "Ще казка”, "Балади”, "Елегії”, "Ерот, непереможний у битві”, "Мертві наспіви” і ін. Але ми не знайдемо у віршах цих циклів наспівності, щиросердечного трепету, легкості. У Брюсова любов -всепоглинаюча, зведена до трагедії, "гранична”, "героїчна пристрасть”. За Брюсовим, як відомо, все життя тягнувся темний хвіст різних пліток і слухів. Він з’являвся в самих шумних ресторанах, мав романи з відомими дамами. У часи нових революційних перетворень у місті наступило досить незатишне й тривожне життя, убогість була загальною. Але Брюсов ставився до цього із властивим йому сарказмом. Недарма у свій час було написано: Прекрасний у моці грізної влади Східний газон, И океан народної пристрасті, У тріски дробящий вутлий. У поезії Брюсова місто невіддільне від його особистості, і в трагедійності міста насамперед відчувається трагедія самого автора, для якого нерідко трагедії перетворюються у фарс: Знову я хочу все зазнати що було, Жах і скорбота, і любов!.. Мені здається, що відобразити трагедійний мир сучасного міста Брюсову вдалося більш повно в його знаменитому циклі віршів "У стінах”: Немов нетутешні тіні, Стіни мене обступили. Думи колишніх поколінь! У місті я як у могилі. Будинки - хижі звірі Із сотнею неситих утроб Страшні закриті двері: Кожна кімната - труна! Або ще: Ми дихаємо кімнатною пилом, Живемо серед картин і книг… Поет з живою пристрастю відгукувався на всі найважливіші події сучасності. На початку століття російсько-японська війна й революція 1905 року стають темами його творчості, багато в чому визначають його погляд на життя й мистецтво. У ті роки поет заявляв про своє презирство до буржуазного суспільства, але й до соціал-демократії проявляв недовіру, уважаючи, що вона зазіхає на творчу волю художника. Однак у революції Брюсов бачив не тільки стихію руйнування, він оспівував щасливе майбутнє "нового миру” як торжество демократії, "волі, братерства, рівності” (”До щасливих”, 1904-1905), славив співаків боротьби: Поет - завжди з людьми, коли шумить гроза, И пісня з бурою - вічно сестри… Вірші Брюсова про першу російську революцію, поряд з віршами Блоку, є верховими добутками, написаними на цю тему поетами початку століття. А от у роки реакції поезія Брюсова вже не піднімається до високого життєстверджуючого пафосу. Переспівуються старі мотиви, підсилюється тема утоми й самітності: Холод, тіло таємно сковуючий, Холод, душу що зачаровує… Усе в мені - лише смерть і тиша, Цілий мир - лише твердінь і в ній місяць. Гаснуть у серце не викохані сни, Гинуть квіточки осміяної весни… Але й у цей період творчості поет продовжує славити людину-трудівника, шукача й творця, вірить у майбутнє торжество революції. Післяжовтневі вірші Брюсова відкривають останній період його літературного шляху, представлений збірниками "У такі дні”, "Мить”, "Дали”. Поет шукає нові художні форми для вираження нового повороту у своєму світогляді й відтворення в мистецтві революційної дійсності (”Третя осінь”, "До російської революції”). У збірниках "Дали” і "МЕА” Брюсов представляє зразки "наукової поезії” (”Мир електрона”і ін.) Оригінальна художня творчість Брюсова не обмежується віршами. Знаючи основні класичні і європейські мови, Брюсов активно займався перекладами. Він перекладав Метерлінка, Вердена, Гюго, Едгара По, Верхарна, Райниса, фінських і вірменських поетів. У Бргосове крім дарунка художника жив неприборканий дух дослідника, що шукав раціоналістичні "ключі таємниць” до самих таємних людських почуттів, а також прагнув зрозуміти причини народження нових, форм у мистецтві, логікові їхнього розвитку. Брюсов вніс значний вклад у російську культуру; сучасні читачі вдячні цій людині й поетові за те, що він своєю творчістю створював епоху "срібного століття”, епоху блискучих досягнень російської поезії.
| |
Матеріали схожої тематики:
|