Природа в повісті В. Бикова «Піти і не повернутися»
Письменник намагається показати, що, якщо людина злита з рідною природою, вона із цього джерела черпає свої щиросердечні сили. Романтична й мрійлива натура Зоськи, безумовно, відгукнулася б на навколишню красу, не будь вона так стурбована майбутнім завданням, але інколи так і промайне в її свідомості думка про навколишній її світ, ту красу, що намагаються розтоптати й відняти фашисти. Ріка лякає дівчину своєю могутністю. Вона не представляє, як можна перебратися в таку погоду через величезну ріку. Перебуваючи у вутлому суденці, Зоська відчуває свою беззахисність, уразливість, але вона поки боїться більше ріки й майбутнього переходу, чим німців. Пророчо звучать слова перевізника Бормотухина: «Хиба отут страшно?». І, тільки потрапивши під обстріл німців, поранена в голову, Зоська рятується в гаї, повною мірою віддаючись на волю природі. «Антон допоміг Зоські встати, з короткими зупинками вони перейшли поле і поглибилися в наступний гай.» Не доходячи до села, зупинилися під деревом. «Це була груша-дичка, що розкішно розкинула крону майже до землі. Відразу були навалені камені, зібрані з поля. За ними можна було вкритися від вітру.» Чомусь згадалося чарівне дерево з дитячої казки, що завжди допомагає героям. Воно і тепер укриває Зоську, дає їй можливість зібратися із силами перед рішучою і останньою розмовою з Антоном. Може бути, це дерево вберегло героїню від смерті. І знову природа допомагає дівчині усвідомити небезпеку, що загрожує: «Зоські було дуже погано, боліло в боці і важко дихати. Вона не могла зрозуміти, що з нею трапилося, лише відчула, що вмирає, і вся стрепенулася злякано. Головне було зроблено, вона зрозуміла небезпеку, що загрожує їй, і набралася рішучості протистояти їй. Вона дуже боялася смерті і хотіла жити. Зоська зрозуміла, що лежить на снігу і вмирає… Вона зібрала залишки сил і повільно поповзла вперед». Великий майстер слова, В. В. Биков вміє обрисувати незабутню картину природи, допомогти читачеві, незважаючи ні на що, побачити і зрозуміти красу світу, викликати бажання зберегти цю красу.
| |
Матеріали схожої тематики:
|