Поезія Фета - поезія натяків, догадок, умовчань; його вірші у більшості своїй не мають сюжету, - це ліричні мініатюри, призначення яких не стільки передати читачеві думки і почуття, скільки «летючий» настрій поета. Фет обмежував свою поезію трьома темами: кохання, природа, мистецтво. Він був далекий від душевних бурь і тривог. Поет писав:

Язик душевной непогоди

Был непонятен для меня.

Кохання для нього - захист «від вічного плескоту і гомону життя». У той же час любовна лірика Фета відрізняється багатством відтінків, ніжністю і щиросердечним теплом. «Серд ца напрасную дрожь», «мед запашний любовної радості і чарівних снів» «поет-чарівник», як себе називав Фет, змалював словами надзвичайної свіжості і прозорості. Пронизана то світлим сумом, то легкою радістю, його любовна лірика дотепер «золотом вічним горить у співі». Друга тема лірики Фета - природа. «Бажаючи від людей утаїтися», він іде у світ природи, намагається злитися з нею: «Между теми звездами и мною какая-то связь родилась». «Природи таємний спостерігач», він має гострий поетичний зір і слух: бачить, як ворон, що летить «проти бурі», «крилам махає тяжко», як «у росинці, ледве помітній», відбивається сон це, чує лементи перепелів, тріскотню деркачів, «рвучкі трелі» солов’я. Життя природи не було для нього таємницею, і на схилі свого життя Фет мав право сказати про себе:

Покуда на груди земной

Хотя с трудом дишать я буду,

Весь трепет жизни молодой

Мне будет внятен отовсюду.

Він вмів олюднити природу, знаходити в ній відгук своїм настроям і почуттям, тонко відчував принадності російської природи, любив красоту рідного пейзажу.

Сын севера, люблю я шум лесной

И зелени растительную сирость…

писав він у вірші «Італія».Італії він протиставляє свою північну батьківщину, де «бархат степи зеленей» і де «смелей и слаще, и задорней весенний свищет соловей». Чудова пейзажна лірика Фета - краща частина його поезії. Безперечною якістю віршів Фета є їхня співучість і музичність. Цю особливість його творчості відзначив великий російський композитор П. І. Чайковський. «Можна сказати, - писав вія, - що Фет у кращі свої хвилини виходить із меж поезії, і сміливо робить крок у нашу галузь. Це не просто поет, скоріше, поет-музикант».