Доктор Вернер, не поступаючись Печорину в розумі й спостережливості, відрізняється від нього тим, «що не коли не вмів скористатися своїм знанням». Вернер в повісті представлений свідком життя, ніж її учасником. Його добре серце співчуває болю, його шляхетний розум обурений ницістю, але при цьому доктор - лише супроводі Печоріна.

А, вірно, вона існувала і, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моїй сили неосяжні. «Герой нашого часу» - перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У передмові до «Журналу Печоріна» Лєрмонтов пише: «Історія душі людської, навіть найдрібнішої душі, навряд чи не цікавіша і не корисніша історії цілого народу…».

Характерною темою для всієї творчості М. Ю. Лєрмонтова є тема самотності. Напевно, тому в багатьох його віршах зустрічаються такі слова, як «один», «самотній» («Белеет парус одинокий…», «Вьіхожу один я на дорогу…», «На севере диком стоит одиноко…»). Ми знаємо, що поет і в житті був самотній. Його зреченість, віддаленість від людей відбилася майже у всіх його творах.

«Герой нашого часу» - одна з перших спроб створення в російській літературі психологічного реалістичного роману. Основна задача, що стояла перед М. Ю. Лєрмонтовим при створенні цього роману - намалювати образ свого сучасника, «яким він його розуміє і… часто зустрічав». Людина ця мисляча, талановита, але вона не вміє знайти гідне застосування своїм «неосяжним силам».

Дія поеми М. Ю. Лермонтова "Мцирі” розвертається на Кавказі, у місцевому монастирі, де жили мирні ченці. Російський генерал, що проїжджав повз монастир, залишив ченцям полоненого змученої дитину років шести.

Для мене «Герой нашого часу» - роман, що не ставиться до повчальної й повчальної літератури. Він мене й зацікавив саме тим, що автор задає філософські питання, але на них не відповідає, надаючи читачеві можливість самому вирішити, що вірно, а що ні. Головний герой роману, з одного боку, - збіговисько «пороків усього покоління в повному їхньому розвитку».

Прочитавши роман Михайла Лермонтова «Герой нашого часу», я спочатку здивувався. Чому автор у заголовку назвав Григорія Печоріна героєм? Чесно кажучи, зовсім він не герой.

Вся творчість М. Ю. Лермонтова пронизує любов до свободи і батьківщині. Ця тема звучить не тільки у віршах, що прославляють Бородінську перемогу, рядках «Люблю вітчизну я …», віршованому оповіданні «Мцирі», але і в тих творах, де поет не говорить безпосередньо ні про свободу, ні про батьківщину, але - про долю покоління , про призначення поета, про самотнього в’язня, про безглузде кровопролиття, про вигнання, про людину, відчуває себе зайвою в суспільстві собі подібних, про порожнечу життя …

А, вірно, вона існувала й, вірно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні. М. Ю. Лермонтов. Герой нашого часу. "Герой нашого часу” - перший російський реалістичний психологічний роман у прозі. У романі піднімається злободенна проблема: чому розумні й енергійні люди не знаходять застосування своїм незвичайним здатностям і "в’януть без боротьби” на самому початку життєвого поприща?

Ось уже в який раз, але завжди з хвилюванням, трепетом відкриваю томик віршів Лєрмонтова. На першій сторінці портрет поета. Більше усього в ньому уражають очі, глибокі, розумні, що проникають у душу, очі, які справляли незабутнє враження на сучасників. Знову і знову перечитую улюблені вірші, вони звучать у мені, начебто я чую низький, приємний голос Лєрмонтова, що читає про полум’яну пристрасть до свободи - пристрасть, що спопелила душу гордого Мцирі

Герой нашого часу представляє собою кілька рамок, вкладених в одну велику раму, яка складається в назві роману і єдності героїв. В. Бєлінський Кожен літературний герой - завжди улюблене творіння автора. Будь-який письменник вкладає у свого героя частинку своєї душі, свої погляди, переконання, ідеали.

Твір за романом М. Ю. Лєрмонтова «Герой нашого часу». Роман «Герой нашого часу» був написаний у 1838-1840 роках. Це була епоха найжорстокішої політичної реакції, шо наступила в країні після поразки виступу декабристів.

Жорстокий час робить жорстокими людей. Доказ цьому - головний герой роману Лермонтова «Герой нашого часу» Григорій Печорін, у якому автор відтворив, за його словами, «портрет, але не однієї особи: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління в повному їхньому розвитку».

Одним з перших добутків великого російського поета М. Ю. Лермонтова, з яким я познайомився ще в дитинстві, був вірш «Вітрило». Ще в ті роки воно зробило на мене велике враження своєю образністю, поетичною красою, глибокими переживаннями, почуттями й думками, відбитими в ньому. Ішло час, я читав і читав Лермонтова, але все-таки не зустрічав вірша, що довелося б по душі більше, ніж «Вітрило».

Образи жінок у романі «Герой нашого часу» грають велику роль у розкритті характеру головного героя – Печоріна. Адже найтонші грані його душі, його вади та позитивні сторони найяскравіше можна побачити, коли герой взаємодіє з жінками, в яких закоханий, чи які закохані у нього.