Кавказ. Хто хоч раз побував там, ніколи не забуде чудових його красот. Високі гори, скелясті сиві вершини, бурхливі ріки і глибокі тіснини. Вузькою стрічкою в'ється між ущелинами Військово-Грузинська дорога, подекуди на скелях підносяться високі стародавні башти. Здається, сама історія хоче повідати нам сокровенні таємниці, розповісти перекази

«Пістолетний постріл, який убив Пушкіна, пробудив душу Лєрмонтова», - писав О. Герцен. У своїх безсмертних творах М. Лєрмонтов висловив надії і прагнення передових людей свого часу, складність і суперечливість їхніх поглядів.

Лєрмонтовський ліричний герой - герой романтичний. Він наділений всіма відмінними рисами романтика - він борець, убогий, бунтівник, поет, навіть пророк.

Вільний син гір, хлопчик дуже самотній у монастирі. І незважаючи на те що монахи його вилікували, оточили турботою, він дуже сумує за батьківщиною, за спілкуванням з людьми, близькими йому за духом і звичаям.

Поема «Мцирі» - мій улюблений твір Лєрмонтова. Близький він мені перш за все тим, що в ньому поет стверджує людську свободу. І не просто свободу, а вищу свободу людини і вищу його гідність. Його ідеал - людина сильна, духовно багата, активна в думках і діях. Такий герой поеми - Мцирі. Зовні він непримітний і немічний, але що за вогненна у нього душа, який могутній дух і велетенська натура! Його, полоненого шестирічного хлопчика, привіз у монастир російський генерал. Дитина була дуже слабка фізично, хвора, але в ньому жив «могутній дух його батьків»

Кавказ з ранніх років увійшов у свідомість Лєрмонтова як край свободи і честі, як батьківщина благородних і піднесених прагнень. Перебуваючи на Кавказі, поет збирає матеріали для однієї з кращих своїх поем - «Мцирі». Вона побудована як монолог-сповідь головного героя Мцирі, де він не кається в гріхах перед священиком, а відкриває йому свої думки, погляди. І тут ми стикаємося з двома різними точками зору, двома поглядами на життя - ченця з монастиря і Мцирі