Духовні пошуки головних героїв роману Л. М. Толстого «Війна і мир»
Головними героями роману-епопеї великого російського письменника Л. М. Толстого «Війна і мир» є, безперечно, Андрій Волконський і П’єр Безухов. Вони (у сюжетному плані) знаходяться завжди у дружніх відносинах: долі їх органічно переплітаються. Спільним між цими героями, на думку автора, незважаючи на всі відмінності їхніх характерів, є те, що обидва вони - люди інтелектуального типу, чий розум і серце знаходяться у постійному пошукові, у постійному прагненні осягнути позитивний сенс людського буття. Андрій Волконський-кращий представник російської аристократії своєї доби. Він - людина прекрасно освічена й вихована, розумна й благородна, сповнена громадських устремлінь, зате й більш від інших піддається рефлекції, критичніше від інших дивиться довкола, знаходиться у стані постійних морально-етичних пошуків. П’єр Безухов - незаконний син російського вельможі; він теж здобув хорошу освіту, але ближче стоїть до простого народу. За характером він людина надзвичайно добра й чуйна, чесна й щедра, але запальна, нестримана, багато в чому дуже безпосередня. П’єр не має залізної витримки князя Андрія; його прагнення плідної громадської діяльності є якимись непослідовними, неорганізованими, стихійними. П’єр з його інтелектуальними злетами, з його недоліками, з його схильністю до самоаналізу і навіть самобичування нагадує у цьому плані самого Л. Толстого, а тому постать П’єра Безухова є до певної міри автобіографічною. Автор роману багато уваги приділяє аналізу психології цих двох героїв, проте їх моральні пошуки виявляються не стільки у конкретній діяльності (інтерес Волконського до реформ Сперанського; участь героїв у таємній діяльності «масонської ложі»), скільки у їхньому ставленні до людей, до війни і миру, до природи. Отже, в романі є декілька епізодів (вони не випадково показані крізь призму психологічного сприйняття саме цих героїв), де засуджується усе протиприродне для людини, усе антигуманне. І тут величезну роль відіграють картини і явища природи, скажімо, вигляд старого міцного дуба, спочатку ще сухого й позбавленого життя ранньою весною, а потім того ж дуба - тільки зеленого й ожилого (письменник безпосередньо порівнює стан дерева і духовний стан Андрія Волконського). Або споглядання неба пораненим Волконським, який вперше осягає бездонну, вічну глибінь і шир цього неба, його духовну велич і значимість. Характерним є й різне сприйняття Волконським постатей визначних історичних осіб, наприклад, постаті Наполеона Бонапарта, яким Болконський раніше захоплювався як видатним полководцем, а тепер відбулася де корінна переоцінка цінностей, і князь Андрій бачить в Наполеоні лиш духовно, жорстоку й безмежно егоїстичну істоту, яка заради власних амбіцій втягає тисячі людей у вир війни. Показовими в цьому відношенні є й враження П’єра Безухова від Бородинського бою, який він спочатку захоплено оцінював, а потім все більше став відчувати увесь жах усю непотрібність і безглуздість війни як страшної людської бойні. Андрій Волконський і П’єр Безухов - це характери складні, як у кожної людин інтелектуального типу; у романі Л. Толстого «Війна і мир» вони яскраво індивідуалізовані, показані в розвитку, але водночас є типовими для свого національного й соціального середовища і своєї історичної доби
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
