Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя.

Роман «Війна й мир» спочатку був задуманий автором як роман про декабриста, що вертається в 1856 році з посилання. Але чим більше Толстой працював з архівними матеріалами, тим більше розумів, що, не розповівши про саме повстання й ще глибше - про війну 1812 року, не можна написати роман на необхідному для масштабів такого задуму рівні.

Після того, як французи залишили Москву і рушили на Захід за старою Смоленській дорозі, їх військо рухалося по тому ж шляху, яким прийшло в Росію, тому замість рясних, урожайних земель їх зустрічали випалені поля та поруйновані села. Військо тануло на очах: голод і хвороби переслідували його.

Багата і різноманітна галерея дворянських типів у романі «Війна і мир». «Світло» і суспільство зображені Толстим щедрими фарбами. Вищий світ виступає в романі як сила, що править країною. Якщо народ живе в стражданнях, то верхівка суспільства, незважаючи на втрати, викликані війною, як і раніше процвітає. Центром, навколо якого воно групується, є царський двір, і насамперед імператор Олександр. Олександр, на думку Толстого, просто маріонетка.

Толстой згадував, що на написання роману «Війна і мир» його надихнула «думка народна». Саме у народу Толстой вчився сам і радив це робити іншим. Тому головними героями роману у нього є вихідці з народу або ті, хто близько стояв до простих людей. Не заперечуючи заслуги дворянства перед народом, він ділить його на дві категорії.

Толстой у своєму романі широко застосовує прийом антитези, або протиставлення. Найбільш явні антитези: добро і зло, війна і світ, які організовують весь роман. Інші антитези: «правильно - неправильно», «хибне - справжнє» і ін За принципом антитези описує Л. М. Толстой і сім’ї Болконських і Курагин.

В 1869 році з-під пера Л. Н. Толстого вийшло один з геніальних добутків світової літератури – роман-епопея "Війна й мир”. За словами И. С. Тургенєва, "нічого кращого в нас ніколи не було написано ніким”. "Щоб добуток був гарним, треба любити в ньому головну, основну думку. В "Війні й світі” я любив думку народну, внаслідок війни 1812 року”, – говорив Лев Толстой.

Твір по оповіданню Л. Н. Толстого "Після балу”. Великий російський письменник Лев Миколайович Толстой, як ніхто іншої, цікавився проблемою соціального зла. Багато хто з його добутків відрізняються високим пафосом. Нерідко в основі його створінь були реальні факти.

Великий письменник і філософ Лев Миколайович Толстой, справедливо полемізуючи із ученими, що створили культ великої особистості, історичного героя, з волі якого відбуваються світові події, затверджує, що хід світових подій визначений понад і вплив особистості на хід цих подій є тільки зовнішнє, фіктивне.

Для улюблених героїв письменника Вітчизняна війна з’явилася випробуванням, перевіркою їхніх моральних якостей. Почуття причетності до подій виникає в душі П’єра Безухова, Наташі Ростової, Андрія Болконського і безлічі інших персонажів роману, часто епізодичних. Ми згадуємо Денисова та Каратаєва, Петю і Миколи Ростових, дох-турів та Тимохіна, безіменних солдатів, показаних на полі Бородіна і в партизанських загонах.

В образі Івана Васильовича - героя оповідання «Після балу» - Л. Н. Толстой показав нам типової людини того часу, студента, можна сказати, обивателя, що коштує осторонь від більших справ, що живе скромно й нічим не відрізняється від інших зовні. Разом з тим за цією безликою фігурою коштує щось більше: через характер Івана Васильовича Толстой показує відношення (яким воно «повинне бути») кожної чесної й чималої людини до того, що діється в країні.

Анна Кареніна - головна героїня однойменного роману Л. Толстого. В її правдивому, глибоко психологічному образі письменник яскраво проявив свій талант розуміння людської душі, її глибинних потреб, відносин між людьми, розмаїття людських характерів, взаємозв’язку людини та суспільства.

У романі Льва Миколайовича Толстого «Війна і мир» в жіночих образах зображені різні характери, різні долі і різні типи жінок. І всі жіночі персонажі значущі, але, кожен по-своєму. Наташа Ростова, Яка, за словами Толстого, в ув’язненні роману стає «плодовитого самкою», тобто знайшовши щастя в сім’ї і материнство.

У романі «Війна і мир» Толстой малює майстерно і переконливо кілька типів жіночих характерів і доль. Рвучка і романтична Наташа стає в епілозі роману «плідною самкою», осередком материнських життєвих енергій. Гарна, розбещена і екзотично дурна княжна Елен Курагіна, що втілила в собі всі достоїнства й недоліки столичного суспільства, княжна Друбецька - мати-квочка, юна «маленька княжна» Ліза Волконська - ніжний і скорботний ангел оповідання, і, нарешті, княжна Мар’я, сестра князя Андрія.

У романі «Війна і мир» Лев Миколайович Толстой знайомить читачів з дуже великою кількістю персонажів, як придуманих самим письменником, так і зображенням реально існуючих історичних особистостей. І це безліч персонажів допомагає читачеві зануритися в світ, який існує на сторінках роману.