У кожного письменника власний погляд на свій час, свій вибір героїв. Це визначається особистістю автора, його світоглядом, його розумінням призначення людини на землі. Тому є книги, над якими не владний час. Є герої, що завжди будуть цікавими, чиї думки й вчинки бентежитимуть не одне покоління нащадків. Такими для мене є герої роману Л. М. Толстого «Війна і мир».

Які уроки життя я отримав, прочитавши роману Л. М. Толстого «Війна і мир» Як і всі твори Л. М. Толстого, трилогія «Дитинство. Отроцтво. Юність «явилась, по суті, втіленням великої кількості задумів і починань.

Спочатку Л. М. Толстой задумував у своєму творі «Війна і мир» розповісти про декабриста, повернення якого із заслання змусило його змінити свій світогляд, по-іншому поглянути на речі, засудити минуле і прагнути до ідеалу.

Одним з улюблених персонажів Льва Миколайовича Толстого в романі «Війна і мир» є П’єр Безухов. П’єр, яким бачить його читач, людина розумний, добрий. Проте, в цьому герої присутні і деякі негативні якості, наприклад, неуважність, відсутність ініціативи. Протягом усього роману П’єр Безухов зайнятий пошуком сенсу життя. свого місця в світі, гармонії з навколишнім.

Кожна людина морально збагачується, читаючи твори великих російських письменників другої половини XIX століття. Толстой, Тургенєв, Некрасов, Островський - це всього лише крихітна частина великого списку, видатних талановитих письменників, шанованих не тільки у себе на батьківщині, але і за її межами.

Що у свiтi є прекраснiше за людину? Адже вона найдосконалiше творiння цього свiту. Можливо, саме тому людина є об’єктом дослiдження iнших людей. Кожна епоха по-своєму уявляє iдеал людини. На творення цього iдеалу впливають рiзнi фактори, бiльшою мiрою соцiальнi. I найвидатнiшi постатi свiту людського намагаються вдихнути життя в iдеал своєї епохи.

В 1869 році з-під пера Л. Н. Толстого вийшло один з геніальних добутків світової літератури - роман-епопея "Війна й мир”. За словами И. С. Тургенєва, "нічого кращого в нас ніколи не було написано ніким”. "Щоб добуток був гарним, треба любити в ньому головну, основну думку. В "Війні й світі” я любив думку народну, внаслідок війни 1812 року”, - говорив Лев Толстой.

Коли я прочитала твір Л.М. Толстого «Після балу», мене переповнювало безліч почуттів. Це було і співчуття до приниженого татарина, і радість за прекрасну любов Івана Васильовича, і розчарування в тій людині, з яким пов'язувалося у нього це розчулене почуття любові, і навіть ненависть до лукавства людей, до їх бездушних вчинків.

Повість Льва Миколайовича Толстого «Юність» з незвичайною щирістю, глибиною, трепетом і ніжністю передає моральні пошуки, усвідомлення свого «я», мрії, почуття та душевні переживання Миколи Іртеньєва. Оповідання ведеться від першої особи, що ще більше зближує нас з головним героєм.

«Щаслива, щаслива, пора дитинства, яку неможливо вернути! Як не любити, не плекати спогадів про неї », - пише Л. М. Толстой. Тільки ставши дорослим, Іртеньєв починає усвідомлювати, що все краще, що було у нього в житті, пов'язане з дитинством. І він з надзвичайною теплотою згадує ті щасливі роки, які незворотно пішли ...

Закінчено бал. Погаснули свічки. Зникає вся маскарадна мішура. Роз'їжджаються веселі, в сліпучих бальних нарядах гості. І все стрімко змінюється. Змінилися не лише наміри, а й саме життя героя оповідання Івана Васильовича, змінилися від однієї ночі, або, вірніше, ранку. Ранку після балу.