Духовна та зовнішня краса в образах Мар’ї Волконської та Елен Курагіної
Та й що віддавати? Її батько навчив бачити в усьому вигоду для себе і не втрачати її. Отож люди для неї цікаві лише з огляду на те, що від них мож на мати. Вона нагадує бездушну ляльку, що ніколи не змінюється. Але ж як може покохати таку жінку добрий довірливий П’єр? Саме тому, що не дуже розбирався тоді в людях, бо всі йому здавалися прекрасними. Хоч і він відчув неприродність ситуації та фразу про кохання до Елен видушив з себе французькою. Її зовнішня краса виявилася оманливою, так само як оманливою виявилася некрасивість Мар’ї Волконської. Та роздивитися, вгледіти внутрішню красу цієї героїні не дано було легковажному Анатолю, брату Елен. Її побачив і щиро покохав Микола Ростов, що дивився тільки в її променисті дивні очі. Своє ставлення до обох героїнь Толстой висловив, змалювавши їх подальшу долю. Мар’ю Волконську він нагородив доброю жіночою долею: в неї сім’я — коханий чоловік, діти. Елен же в своїх розрахунках так і загубилася, їй не судилося,не тільки щастя, а й самого життя, якого вона виявилася не гідна.
| |
Матеріали схожої тематики:
|