Образ Анни Кареніної з роману Л. Толстого
Зустріч з Вронським змінює Анну кардинально. Вона починає відчувати нову жагу до життя та кохання. Її невблаганно тягне нове почуття до Вронського, сила, якій вона не може чинити опір. Анна - жінка чесна, відкрита, щира, сама заплутується в складних і фальшивих відносинах з чоловіком. Незважаючи на її опір відносини з Вронським продовжують розвиватися та врешті вона поступається пристрасному почуттю. При цьому вона жорстоко звинувачує себе, почувається «злочинницею», але не може відмовитися від всепоглинаючої любові. Каренін неодноразово пробачає її, поводиться великодушно, намагається зберегти шлюб. Така висока моральність з його боку викликає ще більшу ненависть з боку дружини. Після того, як Анна йде від чоловіка, вона не знаходить спокою. Ні кохання Вронського, ні маленька дочка, ні поїздки та розваги не приносять їй заспокоєння. Душевний розлад посилюється розлукою з коханим сином. Суспільство не приймає її, друзі відвертаються. Анна все більше усвідомлює глибину свого нещастя. Кареніна стає дратівливою та підозрілою, а захоплення морфієм ще більше посилює ці почуття. Вона починає безпідставно ревнувати Вронського, відчуває свою залежність від його любові й бажань. У той же час Анна бачить, що Вронський змушений відмовитися від багатьох важливих для нього в житті речей через неї. Тому намагається замінити йому собою цілий світ. З часом до неї приходять думки про смерть як правильний спосіб розплутати цей клубок. Все для того, щоб більше не бути винною, щоб зробити винуватим Вронського та в той же час звільнити його від себе. Анна Кареніна - жінка надзвичайно приваблива та щира, але при цьому пристрасна, нещасна, винувата й жалюгідна. На долю героїні значно вплинули закони суспільства тих часів, трагічна роз'єднаність та нерозуміння в родині. Крім того в основі роману лежать й народні моральні уявлення про роль жінки. Анна не може бути щасливою, зробивши нещасними інших людей та порушуючи закони моралі та відповідальності.
| |
Матеріали схожої тематики:
|