У збірці оповідань «Записки мисливця» розповідь ведеться від імені мисливця, який в своїх походах зустрічається з різними людьми. В один з прекрасних липневих днів він заблукав під час полювання і несподівано для себе вийшов на Бежин луг. Тут він побачив дітлахів, які стерегли табун коней. «Виганяти перед вечором і приганяти на ранковій зорі табун - велике свято для селянських хлопчиків». Мисливець залишився ночувати біля хлопців і мимоволі спостерігав за ними.

Всіх хлопчиків було п'ять. З їхніх розмов автор дізнався імена дітей. Старшого звали Федьком, йому було років чотирнадцять. Це був красивий хлопчик. За всіма прикметами, він належав до багатої сім'ї і «вийшов у поле не по нужді, а так, для забави». Одягнений він був у добротний одяг. Павлуша «був непоказний», але увагу оповідача привернув саме цей хлопчик: «дивився він дуже розумно і прямо, та й в голосі в нього звучала сила». Третього хлопчика звали Іллюша. Автор відзначає в його незначній особі «якусь тупу, хворобливу дбайливість». Костя збуджував цікавість оповідача «своїм задумливим і сумним поглядом», його чорні очі, здавалося, хотіли щось висловити, для чого на мові не було слів. Ваня лежав на землі під рогожею, так що його важко було відразу помітити. Він лише зрідка виставляв з-під рогожі свою русяву кучеряву голову. Павлуші і Іллюші на вигляд було не більше дванадцяти років, Кості - років десять, а Вані - всього сім. Всі діти, за винятком Феді, були бідно вдягнені.

Хлопчики сиділи навколо багаття, на якому в казанку варилися «картоплі», і неспішно розмовляли. Над ними стояло темне, зоряне небо «з усією своєю таємничою пишністю». Ніч була наповнена ледь вловимими шерехами і неясними звуками. Хлопці говорили про домовиків, русалок, привидів. Історії, розказані ними, були такими ж таємничими і поетичними, як і сама липнева ніч, що обступила їх. Більше за всіх говорили Іллюша, Павлуша, Костя. Федя «говорив мало, як би боячись упустити свою гідність», він тільки підштовхував інших хлопчиків до розповіді. Ваня ж за всю ніч не вимовив жодного слова. Між хлопчиками були товариські відносини, видно, що вони вже не перший раз їздять разом в ніч. Їхні розповіді свідчать про казкове сприйняття навколишнього світу, але в той же час говорять і про неосвіченість дітей. Навряд чи вони вчилися в школі.

Тургенєв з великою теплотою розповів про селянських дітей. Для кожного хлопчика в автора знайшлися особливі слова, за допомогою яких він створив неповторні образи.

Оповідання «Бежин луг» закінчується символічним описом пробудженого дня, коли в потоках променів висхідного сонця розсіялися нічні химери і по степу, «погнаний знайомими хлопчиками, промчав відпочивший табун». Так письменник висловив свою віру в те, що російський народ прийде до світлого життя.