Конфлікт Базарова і Кірсанова – конфлікт двох епох

І. С. Тургенєв відобразив у своєму романі «Батьки і діти» конфлікт, що виник між двома соціально-політичними таборами в Росії 60-х років XIX століття. Виразником ідей демократів-різночинців став Євгеній Базаров. Йому в романі протипоставлене ліберальне дворянство, найбільш яскравим представником якого є Павло Петрович Кірсанов. Для того щоб відбити конфлікт переломного в житті Росії часу в усій його повноті, Тургенєв зіштовхує цих двох героїв. «Хто є Базаров?» - запитують Кірсанови у Аркадія і чують відповідь: «Нігіліст». Погляди «нігіліста» і Павла Петровича Кірсанова були зовсім протилежними. З першої ж зустрічі вони відчули друг до друга ворожість. Павло Петрович, довідавшись, що Євгеній буде гостювати у них, запитав: «Цей волосатий?» А Базаров увечері помітив Аркадію: «А чудакуватий у тебе дядько». Між ними завжди виникали протиріччя. «У нас ще буде сутичка із цим лікарем, я це передчуваю», - говорить Кірсанов.

Давайте ближче познайомимося з головними героями роману. Павло Петрович Кірсанов - син бойового генерала 1812 року. Закінчив пажеський корпус. Зовні це людина з гарною особою, по юнацькі стрункий. Аристократ, англоман, він був самовпевнений, сам себе балував. Живучи в селі у брата, Павло. Петрович зберіг аристократичні звички (носив англійський костюм і лакові. півчобітки). Базаров - онук дячка, син повітового лікаря. У цій людині відчувається сила, енергія. Говорить він «мужнім голосом», ясно й просто. Хода Базарова «тверда й стрімко смілива». В цілому в зовнішності Базарова Тургенєв підкреслює його інтелектуальний початок. Який же світогляд цих героїв роману? Павло Петрович Кірсанов глибоко переконаний, що право на провідне положення в суспільстві аристократи завоювали не походженням, а моральною гідністю і справами («Аристократія дала волю Англії й підтримує її»), тобто моральні норми, вироблені аристократами, - опора людської особистості. Кірсанов вважає, що без принципів можуть жити лише аморальні люди. Разом з тим ми бачимо, що принципи Павла Петровича ніяк не співвідносяться з його справами - життя типового представника аристократичного суспільства проходить у ледарстві. На відміну від нього Базаров приймає тільки те, що корисно («Мені скажуть справу - я погоджуся». «У теперішній час корисніше всього заперечення - ми заперечуємо»). Безперервна праця на благо суспільства є змістом життя Базарова. Тургенєв розкриває характер його роботи: «Базаров привіз із собою мікроскоп і по годинами з ним возився», він проводить «фізичні й хімічні досвіди», тобто продовжує в Марьїно свої наукові заняття. Важливими рисами світогляду Базарова є його атеїзм і матеріалізм.

У суперечках з Павлом Петровичем Базаров доводив необхідність заперечення способу життя. На питання, що ж він заперечує, дає коротку відповідь: «Все». Кірсанов не визнавав такої життєвої позиції, що й з’явилося основою ворожості героїв. Молоді люди прийшли руйнувати й викривати, а побудовою займеться хтось інший. «Ви все заперечуєте, або, виражаючись вірніше, ви все руйнуєте. Так адже потрібно й будувати», - говорить Євгенієві Кірсанов. «Це вже не наша справа. Сперше потрібно місце розчистити», - відповідає Базаров. При деякій зовнішній схожості в поглядах Павла Петровича і Базарова на народ, у головному вони розходяться. Павлу Петровичу релігійність народу, життя по заведеним дідами порядкам здаються споконвічними й коштовними рисами народного життя, розчулюють його. Базарову ж ці якості ненависні: «Народ думає, що, коли грім гримить, це Ілля-пророк у колісниці по небу роз’їжджає. Що ж? Мені погодитися з ним?» Ті самі риси, властиві народному життю, і називаються героями роману по-різному, і по-різному оцінюються. Павло Петрович говорить: «Він (народ) не може жити без віри». Базаров же вважає, що «грубе марновірство його душить». Вони сперечаються також про поезію, мистецтво, філософію. Базаров вражає й дратує Кірсанова своїми холоднокровними думками про заперечення особистості, всього духовного. З погляду Базарова, «читати Пушкіна - загублений час, займатися музикою смішно, насолоджуватися природою - безглуздо». Як щирий матеріаліст, він сприймає природу як «майстерню», а «людина в ній працівник». «Я вмру, і з мене лопух рости буде», - прагматично говорить Базаров. Павло Петрович, навпроти, любується природою, любить мистецтво. Максималізм Базарова, який вважає, що можна і потрібно у всьому покладатися тільки на власний досвід і власні відчуття, приводить до заперечення мистецтва, оскільки мистецтво саме і являє собою узагальнення й художнє осмислення чужого досвіду. Нігіліст вважає, що мистецтво (і література, і живопис, і музика) розм’якшує душу, відволікає від справи. Все це «романтизм», «нісенітниця». Базарову здавалося блюзнірським «тлумачити» про мистецтво, «несвідому творчість», коли «йдеться про хліб насущний». У суперечках Павла Петровича Кірсанова і Базарова хочеться зайняти сторону то одного, то іншого. Мені здається, що обидва цих героїв Тургенєва в чомусь були праві, а в чомусь помилялися. Але в цілому Базаров, що персоніфікує молоде покоління, має переваги: в нього є новизна думок, висока працездатність, самовіддача. Простим людям він ближче, адже тягнуться ж до нього люди. (Базаров «володів особливим вмінням збуджувати до себе довіру в людях нижчих, хоча він ніколи не потурав їм і не обходився з ними недбало», пише Тургенєв). Принципи та ідеали батьків відходять у минуле. Особливо наочно це показано в сцені дуелі Кірсанова й Базарова.

«Дуель, - писав Тургенєв, - введена для наочного доказу порожнечі елегантно-дворянського лицарства, виставленого збільшено комічним».
І Павло Петрович Кірсанов, і Базаров зображені Тургенєвим як неабиякі особистості. В силу обставин вони стали виразниками ідей двох різних епох, а також різних соціальних таборів - аристократичного і революційно-демократичного. Саме тому виниклий між ними конфлікт настільки глибокий. На його прикладі Тургенєв наочно показує нам животрепетні проблеми 60-х років XIX століття. Майстерність автора роману «Батьки і діти» дозволяє нам відчути атмосферу цього переломного в житті Росії часу.


Матеріали схожої тематики:


Айтматов Ч.Т. [11] Астаф'єв В.П. [8] Ахматова А.А. [17]
Блок О.О. [24] Булгаков М.О. [29] Бунін І.О. [15]
Васильєв Б.Л. [6] Гончаров І.О. [15] Грибоєдов О.С. [8]
Достоєвський Ф.М. [11] Єсенін С.О. [22] Купрін О.І. [18]
Лермонтов М.Ю. [81] Максим Горький [24] Маяковський В.В. [8]
Некрасов М.О. [12] Островський О.М. [12] Пастернак Б.Л. [14]
Платонов А.П. [10] Пушкін О.С. [79] Салтиков-Щедрін М.Є. [14]
Твардовський О.Т. [7] Толстой Л.М. [56] Тургенєв І.С. [28]
Тютчев Ф.І. [8] Цвєтаєва М.І. [12] Чехов А.П. [47]
Шолохов М.О. [9] Шукшин В.М. [9] Інші російські автори [126]