Коли ми читаємо про долі А. Ахматової, Б. Пастернака, О. Твардовського, ми помічаємо, що у всіх цих людей була в житті прірву: коли починалися цькування, репресії, переставали друкувати вірші. Але це дуже мужні і сильні духом люди, які змогли протистояти усім негараздам.

На мій погляд, у А. Ахматової була сама трагічна доля. Втративши чоловіка і єдиного сина, вона не втрачає віри в життя. Попри те, що з двадцятих років її перестають друкувати, її стає відомим ім’я на всю країну. Її вірші сповнені любов’ю і сумом. А. Ахматова у своїх віршах пише багато про нещасну любов, про важку жіночу долю. Почесне місце в її поезії займає поема "Реквієм”. Цю поему А. Ахматова писала багато років. До неї увійшли вірші, написані в різні роки. Хоча у поеми немає основного року написання, але в ній проходить одна тема. Цю поему А. Ахматова присвятила своєму синові. У ній вона написала про все, що їй довелося побачити і відчути.

Вона писала про жінок, які так само стояли з нею, про їх виснажені обличчя і вицвілі очі. А. Ахматова була нагороджена літературною премією в Італії. У Англії їй була присвоєна почесна ступінь доктора літератури Оксфордського університету. У нашій країні поезія А. Ахматової стала відроджуватися тільки за часів перебудови В. Пастернак пише у своїх віршах про природу. Він показує читачеві, як оживають найпростіші явища природи. У своїх віршах Б. Пастернак багато використовує порівнянь, переносне значення слів. Але тематика віршів різноманітна. Він пише не тільки про природу, але і про революцію 1905 і 1917 років, про громадянську та першої світової війни, про роках сталінщини та хрущовської відлиги. Б. Пастернак багато віршів присвячує своїх друзів-поетів. Роман "Доктор Живаго” приніс Б. Пастернаку велику популярність за кордоном.

Він був переведений на 24 мови і привернув увагу світової громадськості. Але в нашій країні цей роман був прийнятий в багнети. Після цього почалося цькування Пастернака, яка тривала до кінця його днів. Шведська академія присудила Б. Пастернаку Нобелівську премію, від якої поет відмовився, побоюючись подальших репресій. Як і А. Ахматова, В. Пастернак був винагороджений в перебудовний період.

О. Твардовський почав писати вірші рано. Він писав про колективізацію, про колгоспах, про життя. Репресії теж не обійшли його стороною, його звинуватили в куркульське походження. У цей час він мало друкується. Написав поему про сталінські репресії, яку присвятив загиблим батькові й матері - "По праву пам’яті”. У період хрущовської відлиги О. Твардовський став знову відроджуватися.