Ранні добутки М. Горького розкривають основи світогляду молодого письменника, його філософської думки, його розуміння людини й людських якостей. Центральним образом романтичних добутків цього періоду є образ героїчної людини, готового до самовідданого подвигу в ім’я народу. "Макар Чуда” і "Баба Ізергіль” - наочний приклад того, що залучало Горького в людині, які риси характеру він хоче бачити в ньому, які якості привітає в людині, а які, навпаки, засуджує. У всіх історіях, розказаних Макаром Чудрой і бабою Ізергіль, є присутнім поняття "любов”, і кожний герой розкриває його сутність по-своєму. Данко - сміливий, шляхетний юнак - любив свій народ рід чистою щирою любов’ю. Він не представляв його в горі й мученнях, тому пожертвував своїм світлим серцем, своїм життям заради щастя інших, навіть будучи впевненим, що його ніхто не подякує. Данко мужній і безстрашний, його тягне до подвигу шляхетна мета - бути корисним народу. Оспівуючи безкорисливий учинок Данко, Горький начебто призивають: "Люди! Якщо серед вас є ті, хто вас любить і допомагає вам з усією щедрістю душі, не забувайте їхніх добрих справ і відповідайте їм взаємністю!” Образ Данко втілює в собі ідеал гуманіста й особистість великої духовної краси.

Наступна історія баби Ізергіль протилежна оповіданню про Данко. Описуючи вчинки сина орла - себелюба й егоїста, Горький викриває всіх тих, хто навідріз відмовляється від своїх друзів, свого народу, піднімає голову настільки високо, що не бачить власних помилок. Природно, подібні егоїсти приречені на вічні страждання, і усвідомлення провини їх уже не врятує. Не зрячи М. Горький використав образ орла. Адже орел - птах, що завжди живе сама в горах, удалині від цивілізації; сама полює, сама й умирає. Життя поза суспільством породжує в Лавре почуття невимовної туги. "У його очах, - говорить Ізергіль, - було стільки туги, що можна було б отруїти нею всіх людей миру”. Лара був приречений на самітність і щастям уважав для себе лише смерть. Ідейний зміст оповідання доповнюється образом баби Ізергіль. Її спогаду про свій життєвий шлях - теж своєрідна легенда про сміливу й горду жінку. Баба Ізергіль вище ^цього цінує волю. Вона з гордістю заявляє, що ніколи не була рабою. Ізергіль із замилуванням говорить про любов до подвигу: "Коли людина любить подвиги, він завжди вміє їх зробити й знайде, де це можна”.

А любов двох циганів, Ради й Лайко - це не звичайна любов між чоловіком і жінкою. У цьому випадку велике почуття йде на другий план. Для людей гарячої крові, що живуть у степах, воля й воля - саме святе й важливе в житті. Закохавшись друг у друга, цигани усвідомлюють, що можуть втратити все це. Вони залишаються вірними традиціям своїх предків, віддаючи перевагу вічній волі земної любові. Гіркий малює виняткові характери, звеличує гордих і сильних духом людей, для яких воля вище всього. У своїх ранніх творах Горький приходить до наступної аксіоми: людина - істота з величезними можливостями, він може створити велике на Землі, приносячи щастя й радість людям; але також може за одна мить усе зруйнувати, поваливши людство в безодню страждань.