Мабуть, не було у передреволюційній Росії такої людини, яка б не знала «Пісні про Буревісника» М. Горького. Цей твір є заключною частиною алегорії «Весняні мелодії» (перші два - «Пісня про чижа, який брехав..,» та «Пісня про Сокола»). «Пісня про Буревісника» - це опис природи перед бурею, поданий у неоромантичній стилістиці. «Над морським простором сивим вітер хмари все збирає». «Вітер зграї хвиль… з розмаху в дикій злобі кида на стрімчасті скелі, розбиваючи на бризки ізумрудне те громаддя». Мешканці моря по-різному поводяться перед негодою: «чайки стогнуть.., ладні аж на дно сховати перед бурею цей жах свій», грім ударів лякає татарок, «боязко пінгвін безглуздий тіло жирне тулить в скелях». Тільки гордий Буревісник радіє наближенню бурі: «То крилом черкнувши хвилю, то стрілою ввись шугнувши, він кричить - і хмари чують радість в смілім крику птаха».

З давніх-давен мальовничий, вільний світ природи асоціювався у людей з нескінченністю, різнобарвністю буття. Сонце символізувало життя, щастя, радість, хмари - ворожі людині сили, буря завжди несла з собою оновлення. Люди по-різному ставляться до змін у житгі: одні бояться їх, бояться боротьби за краще майбутнє, інші - прагнуть активно діяти, змінювати життя.

Надзвичайно емоційний опис стихії в «Пісні про Буревісника» М. Горького сприймається читачем як алегорія людського, суспільного життя. Буревісник - уособлення людини, яка не мириться із застоєм, вона прагне змін, руху вперед її не лякають труднощі: «…Гордий Буревісник сміливо ширяє й вільно над пінявим сивим морем» Така людина навіть радіє випробуванням, що стають на її шляху до мети: «Він (Буревісник) над хмарами сміється, він од радості ридає!» Буревісник протистоїть тим людям, що ховаються від життєвих проблем (у «Пісні…» їх символізують образи чайок, гагар, пінгвіна). Він непримиримий до міщансько-власницького ладу життя й мислення, соціальної пасивності. Буревісник - вільний птах. Його жага свободи й боротьби викликають захоплення.

Протягом тривалого часу «Пісню про Буревісника» М. Горького розглядали лише, як суто політичний твір. Написаний у 1901 р. під час широкого народного пробудження, він сприймався сучасниками автора як заклик до революції 1905 р. На мій погляд, таке трактування не зовсім правомірне. «Пісня про Буревісника» - це гімн нескінченному життю, що постійно оновлюється завдяки людям, які не бояться боротьби.