Тема гідності і честі у поемі М.Ю. Лермонтова «Пісня про царя Івана Васильовича...»
Кожна людина - неповторна індивідуальність, проте всім людям притаманні певні моральні принципи. Наприклад, кожен хоче бути в житті значущим, шановним і коханим. Всі люди намагаються досягти цього, але роблять це різними шляхами. Одні добиваються своїх цілей, інші - ні. Людина може змиритися з різними пригодами, ситуаціями, однак жодна людина не змириться з заплямованим, приниженим почуттям власної гідності. Так, наприклад, в «Пісні про царя Івана Васильовича, молодого опричника і удалого купця Калашникова» Калашников не зміг стерпіти образи, стерпіти такої ганьби, яким була заплямована честь його родини. Він вийшов на кулачний бій, щоб довести свою гідність Кірібеєвічу, всьому народу, показати, що він гордий, сміливий чоловік і не потерпить приниження, що він до останніх сил буде відстоювати свою честь. Бєлінський так писав про Калашникова: «... Є душі, гасло яких - все або нічого, які не хочуть заплямованого блаженства, раз потемніння слави ...» І з цією думкою не можна не погодитися. Вона підсвідомо живе в кожній людині впродовж багатьох тисячоліть, живе і в наші дні. Змінюється ставлення людини до якихось предметів, змінюються її погляди на життя, однак такі моральні принципи, як гідність і честь, будуть жити вічно. Для людини, незважаючи на всі життєві обставини, вони є найважливішими. Заради честі вона готова пожертвувати, здавалося б, найдорожчим, найціннішим, пожертвувати своїм скарбом - своїм життям. Для нього краще смерть, ніж принижена, ображена гідність.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
