Михайло Булгаков - письменник з незвичайною долею: основна частина його творів стала відома світові лише через чверть століття після смерті художника. А головна праця всього його життя - роман «Майстер і Маргарита» - приніс письменнику світову славу.

У романі «Майстер і Маргарита» Булгаков зачіпає багато проблем побуту та буття, нагадує про них людям. Важливе місце в романі займають так звані «Єрусалимського» голови. Це вільна інтерпретація Євангелія від Матвія. У цих розділах розкриваються багато релігійних і моральні питання. Булгаков змальовує образ Ієшуа - праведника, що вірить в те, що «всі люди добрі», що в кожній людині є іскра Божа, прагнення до світла, і правді. Але в той же час він не забуває і про людські пороки: боягузтва, гордості, байдужості.

Іншими словами, Булгаков показує вічну боротьбу добра і зла, чистоти та пороку. Значення цього роману в романі у тому, що письменник розширює тимчасові рамки дії і тим самим зайвий раз показує, що ця боротьба вічна, над нею не владний час і ця проблема актуальна завжди. Також Булгаков говорить про те, що сили добра і зла нерозривно пов’язані між собою, жодна з них не може існувати без іншої. Тому в роман вводиться незвичайний містичний герой - професор Воланд - просто кажучи, сатана. Через його вчинки і вчинки його свити, яка ставить людей в незвичайні, нестандартні ситуації, Булгаков висміює людські пороки, а подекуди й радянський лад. Саме через викривальної їдкої сатири роман «Майстер і Маргарита» був на довгі роки недоступний читачеві.

У романі знаходить відображення і тема любові, причому Булгаков пише про «справжній», «вірною, вічної любові». «За мною, мій читач, і тільки за мною, і я покажу тобі таку любов!» - Говорить нам автор. В особі Маргарити він показує, що перед справжньою любов’ю не встоять ніякі, навіть найбільш могутні сили. Любов Маргарити прокладає дорогу до щастя і вічного спокою разом з коханою людиною.

Доля майстра багато в чому схожа з долею самого М. Булгакова. Майстер постає перед нами безсилим, зломленим людиною, не здатним боротися проти навколишньої дійсності. У романі показана справжня трагедія людини, який вклав у свій твір всі свої сили, а це творіння не було прийнято і, більше того, було ще й висміяна. І Майстер зламався, він захворів душевною хворобою, і врятувати його міг тільки вічний спокій, дарований понад йому і його коханої.

Ця історія нових Фауста і Маргарити нагадала мені про вічні цінності, що існують у світі, переконала в тому, що слід не забувати про них і керуватися ними в свого життя. А якщо так вчинить кожен, мабуть, що суспільство зміниться хоча б трохи в кращу сторону.