М. О Булгаков - один з найяскравіших письменників XX століття. Прекрасна фантастика й сатира роману «Майстер і Маргарита» зробили добуток одним із самих читаючих у радянський час, коли уряд будь-якими способами хотів сховати недоліки соціальної системи, пороки суспільства. Саме тому добуток, повний сміливих ідей і викриттів, довго не друкувалося. Роман цей дуже складний і незвичайний, а тому цікаво не тільки людям, що жили в радянський час, але й сучасної молоді,

Одна з головних тем роману - тема добра й зла - звучить у кожному рядку добутку, як в єршалаїмівських, так і в московських главах. І як не дивно, покарання в ім’я торжества добра творять сили зла (не випадковий епіграф добутку: «…Я - частина тієї сили, що вічно хоче зла й робить благо»).

Воланд викриває гіршу сторону людської натури, викриває людські пороки й карає людину за її провини. Найбільш яскравою сценою «добрих» діянь злої сили є глава «Чорна магія і її викриття». У цій главі сила викриття досягає апогею. Воланд і його свита спокушають глядачів, тим самим розкриваючи найглибші пороки сучасних людей, і негайно показують найбільш порочних. Воланд наказує відірвати голову обридлому йому Бенгальському, котрий занадто багато брехав («сунеться увесь час, куди його не запитують, помилковими зауваженнями псує сеанс!»). Відразу читач зауважує жорстокість глядачів стосовно провинений конферансьє, потім їхній слабо нервовість і жалість до нещасного з відірваною головою. Сили зла викривають такі пороки, як недовіра до всього й підозрілість, виховані витратами системи, жадібністю, гордовитістю, користю і хамством. Воланд карає винних, направляючи їх тим самим на праведний шлях. Звичайно ж викриття пороків суспільства відбувається протягом усього роману, але більш яскраво виражено й підкреслено воно саме в розглянутій главі.

У цій же главі задається один з найбільш важливих філософських питань усього роману: « чи змінилися ці городяни внутрішньо?» І, небагато простеживши реакцію глядачів на фокуси чорної магії, Воланд містить: «Загалом, нагадують колишніх… квартирне питання тільки зіпсувало їх…» Тобто, порівнюючи людей, що жили тисячоріччя назад, і сучасних, можна сказати, що час нічого не змінило: люди так само люблять гроші, а «милосердя іноді стукається в їхні серця».

Можливості зла обмежені. Воланд знаходить повноту влади тільки там, де послідовно винищуються честь, віра, справжня культура. Люди самі відкривають йому розум й душу. І як же довірливі й порочні виявилися люди, що прийшли в театр вар’єте. Хоча на афішах було написано: «Сеанси чорної магії з повним її викриттям», однаково глядачі повірили в існування магії й в усі фокуси Воланда. Тим сильніше було їхнє розчарування, що після подання всі подаровані професором речі випарувалися, а гроші перетворилися в прості папірці.

Дванадцята глава - це глава, у якій зібрані всі пороки сучасного суспільства й людей взагалі.

У художній структурі розглянута сцена займає особливе місце. Московська лінія й лінія темного світу зливаються воєдино, переплітаючись і доповнюючи один одного. Тобто темні сили показують всю свою могутність за допомогою порочності московських громадян, а читачеві розкривається культурна сторона московського життя.

На закінчення можна сказати, що глава про сеанс чорної магії дуже важлива в ідейно-художній структурі роману: вона є однієї з найважливіших у розкритті автором теми добра й зла, у ній тісно переплітаються між собою найголовніші художні лінії роману.