Сьогодні вже багато сказано про М. О. Булгакова як об великому майстру слова, авторі п’єси "Дні Турбінних”, повести "Собаче серце”, роману "Майстер і Маргарита”. Але ж починав письменник з теми білої гвардії, оскільки Булгаков все це бачив, знав, любив російську інтелігенцію й хотів розібратися в її трагедії. "Роман цей я люблю більше всіх моїх речей”, - писав автор про "Білу гвардію”. Правда, тоді ще не був написаний верховий роман "Майстер і Маргарита”. Але, звичайно, "Біла гвардія” займає дуже важливе місце в літературній спадщині Булгакова. Чому сподобалося мені цей добуток, що я прочитала на одному подиху? Найважливіше, мабуть, навіть не в тім, що письменник показав революцію очами білих офіцерів. Цінність роману М, Булгакова - у найтоншій емоційній аурі духовності, що розлита у світі, оточеному кремовими шторами, де, "незважаючи на пушки”, крохмальна й чиста скатертина, коштують на столі троянди, де жінка - напівбогиня, а честь - у вірності не тільки андріївському прапору, цареві, але й товариству, боргу перед молодшими й слабкими. І ще ця книга хвилює мене, як і письменника, тим, що вона повна спогадів про рідний Київ.

Цей роман залучає нас і сьогодні саме силою й глибиною думок і почуттів автора. Це світла, поетична книга про дитинство, отроцтво і юність, ліричні сни й мрії про втрачене щастя. І разом з тим очевидно, що "Біла гвардія” - роман історичний, строге й сумне оповідання про великий перелом революції й трагедії громадянської війни, про кров, жах, плутанину, безглуздих смертях. Немов з висоти часу озирає Булгаков цю трагедію, хоча громадянська війна тільки закінчилася. "Великий був і страшний рік по Різдві Христовому 1918″, - пише він. Події затягли й захлиснули у свій вир звичайних людей, простих смертних. Ці люди метаються, проклинають, як Олексій Турбін, поневолі став учасником творимо зло. Заражений ненавистю юрби, він накидається на хлопчика, рознощика газет: ланцюгова реакція зла заражає й добрих людей. Не понімаючи дивиться на життя Николка, шукає свої шляхи Олена. Але всі вони живуть, люблять, страждають.

Багато свідків революції й громадянської війниговорили про страшну стихію, що захлиснула Росію, що скалічила людські долі. Мир здиблений і занурений у хаос. Занурений у туман хаосу й Місто. Не просто Київ, не просто місто, а якийсь символ загальної розрухи й трагедії, хоча це був саме Київ, рідне місто письменника. Місто, любов, будинок, війна… Роман цей про долі російської інтелігенції в епоху революції. Булгаков намалював глибоко інтелігентний російський побут, спосіб життя. Тут поблажливі до людських слабостей, уважні, щирі. Тут немає зарозумілості, чванства, манірності. У будинку Турбінних непримиренні до всього, що коштує за порогом порядності. Але поруч із Турбінними живуть Тальберги, Лісовині. Самі жорстокі удари долі приймають на себе ті, хто вірний боргу, хто чималий. А Тальберг і йому подібні вміють при будуватися, уміють вижити. Залишивши дружину Олену і її братів, він біжить із Києва з петлюрівцями. Іде війна ідей. Але чи ідеї борються? Турбіни - монархісти по своїх поглядах, однак для них монархія - це не стільки цар, скільки самі святі сторінки російської історії, які традиційно зв’язували з іменами царів.

При всім неприйнятті ідеології революції автор розумів головне: вона - плід по зорного багатовікового гноблення, моральної й фізичного, народної маси. Ведучи оповідання, Булгаков немов зберігає нейтралітет. Він з однаковою об’єктивністю відзначає сміливість більшовиків і честь білих офіцерів. Але Булгаков і ненавидить. Ненавидить Петлюру й петлюрівців, для яких людське життя нічого не коштує. Нехтує політиків, що розпалюють у серцях людей ненависть і злість, тому що ненависть править їхніми вчинками. Високими словами про місто, матері міст росіян, вони прикривають свої боягузливі діяння, а місто заливають кров’ю. Любов і ненависть зіткнулись у романі, і перемагає любов. Це любов Олени й Шервинського. Любов над усе на світі. Не може бути гуманніше висновку з тієї драми, свідками якої ми стаємо, читаючи роман. Людина й людяність вище всього. Це затверджує Булгаков своїм романом. Турбіни зуміли зберегти честь змолоду й тому вистояли, багато чого втративши й дорого заплативши за помилки й наївність. Прозріння, нехай пізніше, все-таки прийшло. Такі головний зміст і урок історичного роману М. А. Булгакова "Біла гвардія”, що роблять цю книгу сучасної й своєчасної.