Шлях шукань Андрія Болконського
Шкільний твір за романом Л.М. Толстого «Війна і мир». У романі «Війна і мир» є ряд персонажів, завдяки яким читач краще розуміє риси, властиві російському національному характеру, усвідомлює справжнє значення Вітчизняної війни 1812 року, бачить долю російського народу, взаємовідносини різних верств суспільства між собою, а також ту роль, яку відіграє в історії держави народ. Саме одним з таких героїв твору є князь Андрій Болконський, З яким, як і з П’єром Безухова, читач зустрічається в перший раз в салоні. Належить мадам Шерер. Обличчя Андрія красиво, «з певними сухими рисами». Але, на цю особу ясно читаються нудьга і невдоволення, оскільки «всі колишні у вітальні не тільки були знайомі, але вже набридли йому так, що й дивитися на них і слухати їх йому було дуже нудно». Мрією Андрія Болконського є здійснення подвигу. Він жадає дії і те, як живе придворне суспільство, Андрію набридло. Він каже мадам Шерер: «Це життя не для мене». Слова Андрія Болконського не розходяться з ділом. Вирішивши докорінно змінити свій образ життя, він влаштовується на службу в штаб головнокомандуючого. Андрію Болконському симпатичний Наполеон і князь намагається наслідувати свого кумира в багатьох речах. Жага подвигу і слави штовхає Андрія на героїчний вчинок. Під час Аустерлицької бою він веде у бій солдатів, пори цьому тримаючи в руках прапор. Це приносить Андрію славу, а його сміливий вчинок помітив і оцінив навіть Наполеон. Але, зробивши бажаний подвиг, Андрій не стає щасливим. Саме на полі бою Аустерліца, дивлячись у безкрає небо, в Андрія Болконського відбувається переоцінка цінностей. Він усвідомлює, до нього приходить розуміння, що головним в житті є любов. Любов до родини, до свого дому, до природи. Змінюється і ставлення Андрія до Наполеона. Князь Андрій Болконський розуміє, що Наполеон, яким він захоплювався, приносить страждання і нещастя багатьом людям. Але, повернувшись додому, до своєї родини, Андрій знову нещасливий, тому що я помирає його дружина Ліза. Андрій все свій час займається сином, намагається полегшити та покращити життя своїх кріпаків. Проте, душа Андрія не знаходить спокою. В деякій мірі на зміну стану Андрія на краще, вплинув приїзд П’єра Безухова. У розмовах з Андрієм, П’єр відстоює свою точку зору про наявність у світі щастя, добра і правди. І Андрій Болконський змінюється, до нього приходить розуміння того, що «життя для себе» призведе до того, що «в тридцять один рік життя скінчилося». Любов і красу відкрила в життя князя Андрія Наташа Ростова. Він закохується в дівчину. Потім Андрій їде до Петербурга, де працює в комісії Сперанського, але незабаром розчаровується і в цій роботі. Але, далі Андрія чекає в житті чергове розчарування. За час його відсутності, Наташа захопилася Анатолем Курагіним, незабаром, правда, зрозумівши, що це помилка і Анатоль не потрібен їй. Проте, Андрій не може пробачити Наташі її вчинок, її захоплення іншим чоловіком, а Наташа, у свою чергу, вважає, що тепер і вона негідна любові Андрія. Наступним кроком в житті князя Болконського є його служба в якості полкового командира. Своєю службою, своїм ставлення до солдатів, Андрій заслуговує їх любов і повагу. Солдати називають Болконського «наш князь». На війні у Андрія тепер не виникає бажання зробити подвиг, добитися спільної слави. Він стає простим захисником своєї Батьківщини. Вийшло так, що Андрій Болконський не повернувся додому з цієї війни, він гине. Перед своєю смертю Андрій Болконський розмірковує: «Співчуття, любов до братів, до тих, хто любить, любов до ненавидять нас, любов до ворогів - так, та любов, яку проповідував Бог на землі … і якої я не розумів». Андрій Болконський гине в ім’я життя інших людей і майбутнього своєї Батьківщини при цьому розуміючи всі найважливіші моральні цінності. Образом Андрія Болконського, Лев Миколайович Толстой, Показав читачам всі ті кращі якості, якими володів дворянин тієї епохи, справжній патріот своєї Вітчизни.
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
