Вивчення поезії Пушкіна
Хлопчик з кучерявим волоссям, смуглявим обличчям і великими жвавими очима — таким був у дитинстві і юності найгеніальніший з російських поетів — Олександр Сергійович Пушкін. (Бажано показати учням портретгравюру, виконаний Є.І.Гейтманом у 1822 р., або репродукцію картини С.Г. Чирикова «Пушкін в юності»). Сашко дуже полюбляв бешкетувати. Від його витівок частенько весь будинок ходив ходуном: то він зображав домового з рогами, то скакав мавпою заморською, то півнем співав… Але раптом зупинявся, замислювався і просив: — Мамо, розкажи казку. Краще тебе ніхто не вміє казок розповідати. Він звав мамою свою няню, Орину Родіонівну. Адже вона дійсно багато в чому заміняла йому рідну матір. Та й вона в ньому душі не чула, ладна була за нього життя віддати. — Мамо, розкажи казку, розкажи. — Ой, який ти невгамовний, Олександре Сергійовичу! — бурчала няня. Але було помітно, що їй дуже приємно чути це прохання від улюбленого вихованця. І, звісно, вона йому не відмовляла. Няня починала розповідати казки. А вона знала їх дуже багато. Тихо поскрипує коліща прядки. Орина Родіонівна пряде шерсть і в такт своїм плавним рухам співуче і загадково починає… А Олександр, напівлежачи на подушці, старанно все записує: і про царя Салтана, і про мертву царівну і сімох богатирів, і про Балду, який перехитрив попа… Яку казку не почне Орина Родіонівна, зачин у неї один: «Як на моріокеані стоїть зелен острів, а на тому острові — дуб зелений, від того дуба висить золотий ланцюг, а по ньому ходить чорний кіт. На правий бік іде — веселі пісні співає, на лівий — старі казки повідає». Слухав, слухав той зачин Олександр Сергійович і одного разу звернувся до няні: — Мамо, а помоєму ось як виходить: У лукоморья дуб зеленый, Златая цепь на дубе том, И днем и ночью кот ученый Все ходит по цепи кругом; Идет направо — песнь заводит, Налево — сказку говорит… — Гарно, — схвалювала няня. — Чого вже краще? Ти, мабуть, і про Кощія, і про Балду на свій лад складеш? Про бабу Ягу? Про лісовика? Про Кощія безсмертного? Хто така русалка? У хатинці на курячих ніжках живе баба Яга. Ця хатинка чарівна і за наказом баби Яги може повертатися то передом, то задом до лісу. Баба Яга — це стара лісова чаклунка, відьма. Вона згорблена і страшна. Одна нога у неї — кістяна. Яга літає у ступі, розмахуючи мітлою. Лісовик — дух лісу. Він і з’являється і щезає зненацька, лякає всіх різними звуками, має здатність обертатись у людину і у тварину. Живе у дуплі старого дуба. Кощій безсмертний — злий чаклун, що в казках завжди протистоїть позитивним героям. А безсмертним його називають тому, що його смерть схована дуже далеко: вона на кінчику голки, яка знаходиться у яйці, яйце — у качці, качка — у зайці, заєць — у скрині, скриня — в дуплі дуба, а дуб росте на острові Буяні посеред океану. Русалка — гарна дівчина з риб’ячим хвостом, яка живе на дні водойми. За народними повір’ями, русалками ставали дівчата, що втопилися через нещасне кохання. Слово вчителя. Пушкінський вірш, який ми вивчатимемо сьогодні, власне, не є окремим твором. Це пролог, тобто своєрідний вступ до знаменитої поеми Пушкіна «Руслан і Людмила». Коли ви станете дорослішими, ви обов’язково прочитаєте весь цей твір. Ця поема була зверненням поета до історії свого народу. В «Руслані і Людмилі» Пушкін широко використав старовинні народні перекази. В основі сюжету твору — історія кохання головних героїв, які на шляху до щастя зустрічаються з багатьма перешкодами. Пригоди героїв, їх зустрічі зі злими і добрими чарівниками створюють у поемі казковий колорит. Саме тому дуже органічною частиною поеми став пролог, який вводить читачів в атмосферу народної казки. Виразне читання прологу. Можливе використання фонохрестоматії з записами майстрів художнього читання (переклад і оригінал). Пролог до поеми дійсно виглядає як завершений художній твір. У ньому можна виділити три частини: вступ (перші шість рядків), основну частину і фінал (останні шість рядків). У вступі змальована загадкова країна — Лукомор’я. своєрідним обрамленням початку і кінця прологу стає згадування Лукомор’я, зеленого дуба і вченого кота, який нібито і розказав поетові цю чудову казку, а поет повідав її всьому світові. Дійсно, твори О.С Пушкіна знають у всьому світі. Всім з дитинства відомі його казки: «Казка про царя Салтана», «Казка про мертву царівну і про сімох богатирів», «Казка про рибалку і рибку», «Казка про попа і наймита його Балду». За цими казками зняті чудові мультиплікаційні фільми. Творчість Пушкіна надихала багатьох композиторів: М. РимськогоКорсакова, М. Мусоргського, П. Чайковського. За мотивами поеми «Руслан і Людмила» однойменну оперу створив М. Глінка. Край лукомор ‘я дуб зелений, І золотий ланцюг на нім; Щодня, щоночі кіт учений На ланцюгу кружляє тім; Іде праворуч — спів заводить, Ліворуч — казку повіда. Дива там: лісовик там бродить, В гіллі русалка спить бліда; На невідомих там доріжках Сліди нечуваних страхіть; Там хатка на’ курячих ніжках Без вікон, без дверей стоїть; В примарах там ліси й долини; Там на світанні хвиля лине На берег дикий пісковий, І тридцять витязів чудових Із хвиль виходять смарагдових, Та ще й дозорець їх морський; Там королевич мимоходом Полонить грізного царя; Там серед хмар перед народом Через ліси, через моря Чаклун несе богатиря; В темниці там царівна тужить, А бурий вовк їй вірно служить; З Ягою ступа там бреде, Вперед сама собою йде; Там цар Кощей над злотом чахне; Там руський дух… Там Руссю пахне! І я там був, і мед я пив, Край моря бачив дуб зелений, Під ним сидів, і кіт учений Своїх казок мене учив. Одну згадав я: добрі люди, Нехай для вас ця казка буде… Переклад М. Терещенка
| |
| Матеріали схожої тематики:
|
