Герман - новий герой не тільки для Пушкіна, але і для всієї російської літератури. Його образ символічний. Він бідний, не знаменитий, але не бажає миритися з долею, яка поставила його не надто високо серед «золотої молоді». Він хоче за раз отримати все - недарма він неодноразово порівнюється з Наполеоном: «У нього профіль Наполеона, а душа Мефістофеля», - говорить Томський.

А душа Мефістофеля ...Ці слова луною втерлися в мою свідомість. А й справді, його душа була схожа на душу диявола. Герман був холодний, безжалісний, був готовий використовувати людей, керувати їхніми почуттями, розбивати серця. Він був готовий на все, щоб добитися поставленої мети.

І, здавалося, нічого не завадить здійсненню його надій.

Переступаючи через людей, він таки дізнався три заповітні карти: «трійка, сімка, туз».

Але, на жаль, його мріям не судилося здійснитися ...

Що ж трапилося? Як в руках у Германа з'явилася дама замість туза? Адже до багатства був лише один крок!

Може, карти в новій колоді, яку він роздрукував, склеїлися, так як на них могла бути ще свіжа фарба, а графиня йому всього лише привиділась через те, що він багато пив у той вечір?

Або Герман був насправді одним з тих, які «стикнулися з іншим світом злих і ворожих людству духів»?

Що ж було причиною краху його надій?

Мені здається, саме в цьому питанні і криється моральна сторона повісті.

Так йому відплатила доля, покарав Бог за його ставлення до людей, за його демонічно егоїстичний характер, за те, що, не дивлячись ні на що, гнався за грошима.

Чи за те, що не виконав прохання старої, яка сказала йому: «Прощаю тобі мою смерть з тим, щоб ти одружився на моїй вихованці» ...?

Це досі залишається загадкою. Є багато припущень, але точної відповіді, на жаль, не може дати ніхто.

Відомо одне: бажання Германа розбилися об граніт дійсності, розсіялися, як туман.

Бажання і жадоба багатства, а можливо, і якісь містичні сили прирекли його на темне, сире і безнадійне майбутнє ...

Він сам винен у трагедії ...

«Трійка, сімка, туз» ...

«Трійка, сімка, дама» ...