Щоб не нафантазувати ще більше, розглянемо жанр поеми, може, там і справді є щось таке? Поемою вона називається тому, що це віршований великого розміру твір, в якому змальовуються значні події, яскраво розкриваються людські характери, глибокий психологізм; епічна - бо в ній говориться про людей, їх вчинки, переживання, боротьбу тощо в розповідній формі; травестійна - бо автор переодягнув античних героїв вергілієвої «Енеїди» в українське вбрання, переніс їх в істоіичні умови саме українського життя XVIII ст., зокрема побуту козаків-запорожців, українського панства, чиновників та й простого народу; бурлескна - бо події і люди змальовуються здебільшого в жартівливому, зневажливому тоні.

З «Енеїди» І. Котляревського звучить голос епохи, коли в країні зростало і тріотичне піднесення. Автор у жартівливому тоні говорить майже про все, до почуття батьківщини. Троянська громада зі своїм поводирем Енеєм - це велике братство людей пройнятих спільною патріотичною ідеєю, зцементованих єдиним завданням і бажанням. З троянської громади особливо виділяються образи двох рядових бійців.

З метою розвитку українського театру І. Котляревський, який був знавцем російської та світової драматургії, пише «Наталку-Полтавку». Жанр твору він сам визначив як «малоросійську оперу», але дослідники сходяться на думці, що оскільки він поєднує у собі ознаки кількох драматичних жанрів, має театрально-драматургічну та музичну форми, то правильно вважати «Наталку Полтавку» п’єсою.

«Енеїда» І. П. Котляревського з'явилася у тойчас, коли на українських територіях царської Росії розформовувалися козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична імперська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем'я без своєї мови і традицій. Відсутність державного захисту, соціальний і національний гніт гальмували духовний розвиток народу

Поема «Енеїда» І. П . Котляревського – це видатне явище української літератури, вона розпочала новий етап в літературнім процесі, вперше ввела просту, «низьку» народну мову до художнього твору. Іван Котляревський мав багато послідовників, і навіть мимоволі спричинив тимчасовий стереотип, що «малоросійський діалект», тобто українська мова, чудово підходить для створення комічного твору, але й тільки.

«Енеїда» Івана Петровича Котляревського - це епічна поема, тобто великий віршований твір, у якому розповідається про визначні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань І роздумів. Жанр поеми розвинувся на основі фольклору. Давня світова література зберігає перші поеми, що утворилися з народних героїчних пісень.

Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливо коли тягнуться через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, бо вони справді нагадують сіренькі стрічки, що пролягли аж до небокраю. Вони, як вічний поклик до вирію, кличуть мандрівників у незвідані краї.

П'єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського- один із перших драматичних творів нової української літератури, який реалістично змалював життя українського села XIX століття. В основу сюжету автор поклав типові моменти дійсності: віддання дівчини заміж за багатого, нелюба і розлучення з коханим парубком, бідняком.

«Енеїда» Івана Котляревського - оригінальний твір нової української літератури, написаний народною розмовною мовою. Створювалась поема тривалий час, понад двадцять п'ять років. її ще називають «енциклопедією українського життя кінця XVIII - початку XIX століття», бо в творі змальовані різноманітні явища суспільного життя в Україні того часу, відтворені характерні риси побуту, звичаїв нашого народу. Своєю «Енеїдою» Котляревський розповів усьому світові, що є такий народ - українці - із самобутньою культурою, традиціями.

За грецькою міфологією, Еней — син царя Анхіза і богині Афродіти, напівбог, один із героїв Троянської війни, оспіваної Гомером в «Іліаді» й «Одіссеї». Історія Енея також оспівана римським поетом Вергілієм в поемі «Енеїда»

Надрукована була п'єсатільки в 1838 році, але в рукописних копіях стала поширюватися ще в 20-х роках XIX століття. Було також багато таких людей, які напам'ять усю п'єсу. З великим успіхом і не раз вона йшла на сценах Петербурга, Москви, Кишенева, Мінська, Риги, Талліна, Вільнюса, багатьох міст і ибіру, Середньої Азії та Кавказу, її ставили і російські трупи. Під час вистави у Варшаві на прохання глядачів драму показували двічі на день при переповненому залі.

Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори - поема «Ене-їда» і п'єса «Наталка Полтавка» здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори.

По П'ЄСІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА». З давніх-давен знали українців як людей співучих, бо на нашій землі не тільки кожне село чи місто мало свою пісню, а й кожна людина, у якої була добра і чиста душа. Казали, скільки зірок у небі, скільки крапель у морі, стільки й пісень в Україні. Не було колись жінки чи дівчини, яка не вміла б вишити собі рушник чи сорочку. І так само не було в Україні дівчини, яка б не співала.

Іван Котляревський… Ім'я це викликає у кожного з нас цілу низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка - героїня п'єси, що стала праматір'ю нового українського театру, і рядки «Будеш, батьку, панувати…» поета, який перший передбачив світову славу Котляревського.

П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» наповнена українськими народними піснями. Автор мав на меті створити народний твір для народу. Його герої говорять народною, «живою» мовою, що на час написання п’єси було видатним явищем для літератури. А також вони співають пісні, і це надає додаткової оригінальності та українського колориту твору.