Тараса Григоровича Шевченка завжди цiкавила iсторiя. Поет пишався славним минулим свого народу, вiрив, що його волелюбний i незалежний характер не зломлений крiпосницькою системою. Важлива частина спадщини Кобзаря Ї це твори на iсторичну тематику: «Iван Пiдкова», «Тарасова нiч», «Гамалiя», «Гайдамаки», «Чигрине, Чигрине» та iншi. У поемi «Iван Пiдкова» поет вiдтворив боротьбу нашого народу проти султанськоi Туреччини, яка намагалася загарбати украiнськi землi. Т. Шевченко славив мужнiсть запорожцiв, iх смiливiсть, винахiдливiсть.

У славнозвісному посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» Шевченко звертається до національної інтелігенції, ліберального панства із закликом учитися, освідчуватися. Поет прагне, з одного боку, висміяти, осудити жорстоке ставлення до кріпаків, з другого - вплинути на певні кола українського ліберального дворянства та інтелігенцію.

Якою б не була людина, навряд чи її не цікавить доля рідної країни. В Україні, мабуть, немає людини, яка б жодного разу не замислилась над проблемами нашої держави. Така наша історична доля — входити до складу інших країн, жити без самостійності. Упродовж віків не існувало української держави, і ця проблема не давала спокою багатьом поколінням митців, учених.

У низці своїх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу, Увагу поета привернули ті події минулого, в яких виявилась боротьба народу проти загарбників і пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у таких творах як «Іван Підкова» (1839), «Тарасова ніч» (1939), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). «Іван Підкова» та «Гамалія» змальовують героїчні морські походи запорозького козацтва проти турецьких загарбників.

Тарас Шевченко генiальний син украiнського народу. Крiзь усе своє життя вiн пронiс боротьбу проти пригноблення людей, проти знущання, намагався захистити знедолених людей. Почалось це ще з дитинства. Вiн народився у сiм’i крiпака. Поки родина працює, малий Тарас потроху знайомиться зi свiтом. Гуляє в полi, у лiсi, усе йому цiкаво, все хочеться зрозумiти.

Усім нам добре відома біографія Тараса Григоровича Шевченка - геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. Мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі.

Тарас Шевченко написав поезію «Садок вишневий коло хати…», знаходячись під слідством в камері-одиночці Петропавловської фортеці. В ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної України.

Тараса Григоровича Шевченка справедливо називають народним поетом, нашим національним пророком. Він у своїй творчості порушив кардинальні питання про проблеми життя української нації. Пригадаймо його послання «І мертвим, і живим,..», історичні поеми, сатиричні та інші твори. Творчість Т. Шевченка пройшла еволюцію, тому її поділяють на окремі періоди, кожен з яких має свої особливості.

Через всю творчість Тараса Григоровича Шевченка проходять біблійні сюжети, образи та мотиви. В Книзі Книг він черпав натхнення впродовж усього свого життя, знав напам’ять багато псалмів та віршів. «Єдина моя втіха тепер — це Євангеліє.

Європейський романтизм, найяскравішими представниками якого є Байрон та Шевченко, був не просто літературно-митецьким напрямом, а напрямом, який виник цілковито в естетично-художній сфері. Він був рухом, що охопив різні сфери не лише мистецтва, життя, а й духовної культури взагалі, проявляючись у них з такою ж інтенсивністю, як і в літературі, музиці чи малярстві.

Безмежну любов до України, турботу про її майбутнє висловив Шевченко в поезії «Мені однаково…». Цей вірш увійшов до циклу «В казематі. Моїм соузникам посвящаю». Головний мотив поезії - занепокоєність поета-громадянина долею рідного краю. Висловлює поет цю думку за ґратами каземату, коли вирішується його власна доля.

Таких пекельних нот не чули люде, Які на серці в тебе звірство брало. Пантелеймон Куліш. «До Шевченка». Хто є Шевченко для сучасного українця? «Шевченко - наше все. Поет. Геній» - почуєте ви від пересічного громадянина. А що він за людина, чим жив, як мучився, карався, зневірявся? Це вже мало кого цікавить.

Криваве народне повстання 1768 року, що звалося Коліївщиною, зріло ще з тих часів, коли цариця Катерина II завершила поневолення України і знищила Запорозьку Січ. Поки трималась козаччина на Лівобережжі, в Гетьманщині та на Запорожжі, то й на Правобережжі українці протистояли Польщі. Але зі скасуванням Січі польські магнати утвердили свої права на українські землі і почали заводити на них панщину.

Діяльність Шевченка ввела українське письменство до гурту світових літератур і поставила його на новий шлях, давши свіжі мотиви й нові форми поезії. Генії не можуть з’явитися без попередньої роботи цілих поколінь, що прочищають дорогу одному вибранцеві; з другого боку, не можуть рядові робітники обійтись і без того синтезу їхньої роботи, який творить геніальна людина.

Період «Трьох літ» характеризується змінами у світогляді й художній системі поета. Сам Шевченко у вірші «Три літа» (1845 року) говорить, що в нього зникло романтичне світосприйняття, що він став більш тверезо сприймати дійсність і тепер лікує «розбитеє серце ядом сатири». Цей період у творчості поета найбільш продуктивний.