Два різних сторіччя. Дві не такі вже й різні долі. І одна незмінна любов, одна одвічна тема поезій, одна найдорожча для двох поетів, Т. Шевченка і В. Стуса, Батьківщина - Україна. Молився на неї великий Кобзар. Все життя було принесене їй в жертву і В. Стусом. їхні почуття до Батьківщини - це насамперед вимоглива любов, яка не прощає гріхів, похибок, вимагає бути золотом найвищої проби.

За що Василя Стуса виключили з аспірантури? У 1961 році Василь Стус вступає до аспірантури Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, працює на дисертацією, багато друкується. У 1965 році на прем’єрі кінофільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» Іван Дзюба повідомив про арешти прогресивної української інтелігенції І. Світличний, П. Заливаха, В. Мороз, брати М. та Б. Горині та ін.

Передчуття, впевненість в ому, що йому "віддасться в славі” утвердилось у двадцятирічному юнакові тоді, коли він закінчував українське відділення історико-філологічного факультету Донецького державного педагогічного інституту. Відкривалися неозорі дороги, далекі та світлі шляхи. Він вимріює, хоча й не признається самому собі в тому – щоб не наврочити, не сполохати долю, - для себе літературне покликання.

У В. Стуса є прекрасні слова про поета: "Поет – це людина. Насамперед. А людина – це добродій”. Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга і беззаконня, то ти – людина-добродій – мусиш протистояти злу. І В. Стус протистояв злу. За його крилатими словами – вчинки, за ними – "дорога болю”, невизнання, ув'язнення, брежнєвські табори

Василь Стус... Людина-легенда, людина-міф, людина яку пpиpода наділила незpівнянним даpом віpшової майстеpності. Ім'я його викликало в одних захоплення, в інших - зневагу і зловтіху.

Стус народився 6 сiчня 1938 р. на Вiнниччинi с. Рахнiвка Гайсинсь кого району. Дитинство i юнiсть на Донбасi. Пiсля закiнчення фiлологiчного факультету Донецького (тодi ще Сталiнського) педiнституту вчителював, вiдбув армiю, працював у газетi. 1959 р. в "Лiтературнiй газетi" було надруковано добiрку його поезiй з напутнiм словом Андрiя Малишка.

Василь Стус - це людина високої освiти i великої культури, тож його знання виявляється в багатствi тематики, глибинi фiлософських мiркувань i незвичайнiй рiзноманiтностi лексики та фразеологiї. В самiй версифiкацiї в Стуса теж iснує рiзноманiтнiсть. Стусова лiрика здебiльшого коротка, мало в нiй нахилу до розповiдi, частiше трапляється щось в родi "спомину", листа, чи щоденника.

Перш ніж почнемо говорити про поезію Василя Стуса з точки зору її людяної інтелектуальності, безмежної любові поета до людей, згадаємо слова самого митця: "І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни. Поет — це людина.

Одного з визначних українських поетів Василя Стуса ще мало знають на батьківщині, значно краще — у діаспорі. Політичний в'язень радянського режиму, він відомий зараз скоріше всього як борець за національну та політичну незалежність України, за свободу її громадян — свободу совісті, самовираження. Надруковано було тільки кілька його ранніх віршів. А далі тиша, арешти, табори, знов арешти — і смерть у тюремній камері.

Поетична творчість завжди навіває спогади. Спогади минулого, марення майбутнього, осмислення сучасного. Лише поети назавжди зберігають дійсність, залишаючи минуле, пророкуючи майбутнє. Сум, жах, страждання за рідну Батьківщину, але невмируща віра у світле майбутнє України сповнює поезію "розстріляного відродження", покоління шістдесятників.

Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів XX століття. Це була Людина з великої літери, яка відважно й самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму — цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самосвідомість народу.

Василь Стус – поет трагічної долі. На прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус запропонував присутнім у залі встати і цим вставанням протестувати проти арештів, які почалися тоді в середовищі київської інтелігенції. Зал встав, а Василь невдовзі… сів.

Слово з його семантичним наповненням і конотативним значенням, слово в його синтаксичному, ритмічному, інтонаційному розмаїтті є найпершою умовою структурування будь-якої стильової моделі. Коли йдеться про експресіоністичну модель, то на перший план виходить конотація, тобто те додаткове значення, яке містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість слова, а також емоції та волевиявлення, що супроводжують його використання.

Найвидатнішими представниками української літератури на Донеччині стали поети Володимир Сосюра та Василь Стус.

За що Василя Стуса виключили з аспірантури? У 1961 році Василь Стус вступає до аспірантури Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, працює на дисертацією, багато друкується. У 1965 році на прем’єрі кінофільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» Іван Дзюба повідомив про арешти прогресивної української інтелігенції І. Світличний, П. Заливаха, В. Мороз, брати М. та Б. Горині та ін