Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім - Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. Із початку 60-х років брав активну участь в українському театральному житті. Протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, на основі яких склався так званий театр корифеїв. Виконував переважно комедійні акторські ролі. Помер Карпенко-Карий 2 вересня 1907 року.

Здавалось би, що від часу написання Карпенком-Карим своїх видатних п’єс нас відділяють десятиліття, але й сьогодні його п’єси залишаються актуальними. І причина цьому - процес реформування економіки на ринковій основі. От тільки біда, що сьогодні ми не маємо такого геніального драматурга, який зумів би в такій яскравій формі показати, що подібні процеси - це в якійсь мірі випробування для суспільства: чи вдасться зберегти ті загальнолюдські цінності, які упродовж століть оберігала людська спільнота заради моральності підростаючого покоління.

Головним персонажем твору є Мартина Боруля – заможний селянин. Він – здорова натура, гуманна людина, щира і до певної міри наївна. Численні комічні ситуації, пов’язані з героєм, не викликають антипатії. Адже Мартин не пройдисвіт, а потомственний селянин, який по-людяному ставиться до всіх.

Вивчаючи творчiсть Iвана Карпенка-Карого, ми знайомимося з розвитком української драматургiї й театру другої половини ХIХ столiття. Величезним творчим досягненням Карпенка-Карого є його комедiя «Сто тисяч».

У нашому суспільстві здавна існує страшний звір. Кудлатий, дикий, з червоними ненаситними очима, він не їсть і не спить, блукаючи душами людей. Цей звір справді небезпечний, і його не можна зловити, але парадокс: люди не жахаються його, а навпаки, широко відкривають двері, впускаючи його в душу. Звіра цього звуть Жадібністю, а в його свиті завжди ходять Гроші та Влада.

Драму «Сто тисяч» написано із використанням власне українського побуту, Критських тогочасних реалій. За формою, за художнім твором - це такий локальній твір, в якому описане окреме життя окремої людини в обмеженій історичній добі. Але за змістом, за проблематикою цей твір зовсім не локальний. То що таке Герасим Калитка - дивна й ненормальна гримаса української історії, розвитку нашого суспільства чи тип, вічний образ?

П’єсу Iвана Карпенка-Карого «Сто тисяч» було написано наприкiнцi вiсiмдесятих рокiв XIX столiття i з того часу є однiєю з найкращих сатиричних комедiй української драматургiї. У нiй автор яскраво i переконливо змалював тi суттєвi змiни в життi села, якi сталися майже через три десятилiття пiсля скасування крiпацтва.

Карпенко-Карий - видатний український драматург, що працював наприкінці XIX століття. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий - це творчий псевдонім письменника) зробив значний внесок не тільки в розвиток української літератури, а й у розвиток культури нашої Батьківщини. 1882 року у Катеринославі було створено перший український професійний театр, який здобув значне визнання не тільки серед народу, а й закордоном.

Своєрідне місце в комедії «Хазяїн» займають образи родовитого багатого пана - Петра Петровича Золот’ницького, учителя гімназії - Івана Миколайовича Калиновича і дочки Пузиря - Соні. В літературі про Карпенка-Карого зустрічаємо чимало суперечливих трактовок цих образів. Одні дослідники вважають, що Золотницький, Калиновий і Соня - це «авторові бажання па двох ногах»; другі бачать в них тільки позитивних персонажів, які протистоять негідникамхижакам; треті, навпаки, залічують їх до негативних постатей, виведених в комедії.

В кінці XIX століття на Україні починає бурхливо розвиватися капіталізм. Він проникає і в сільську місцевість, де народжуються крупні капіталісти процес відбився і в українській літературі. У 1890 році Карпенко-Карий створює комедію "Сто тисяч”, герой якої, Терасим Калитка, мріє про сто тисяч карбованців, щоб скупити навколишні землі. Через десять років (1900 р.) драматург створює сатиричну комедію "Хазяїн”, головний герой якої - Терентій Пузир. Він уже має все, про що міг тільки мріяти Калитка, але йому й цього мало.

Комедію «Хазяїн» І. Карпенко-Карий написав навесні 1900 року. Перші вистави «Хазяїна» пройшли з великим успіхом у Києві в 1901 році. У цій комедії автор проявив себе драматургом-новатором. Це відразу вловили і критика, і глядачі йе тільки в Україні, а й за її межами. Так, під час гастролей українського театру в Москві 1901 року газета «Театральньїе известия» дала таку лаконічну, але точну характеристику художньому почер ку драматурга:

У комедії «Хазяїн» видатний український драматург І. Карпенко-Карий показав «дику, страшенну силу» великих капіталістів-землевласників, які так розкрутили «хазяйське колесо», що воно придавило сотні і тисячі людей, прирекло їх на підневільне, рабське існування або примусило плазувати, пристосовуватися (як це трапилося з Феногеном, Ліхтаренком, Зеленським). Хто не зрозумів тієї системи, той був безжалісно роздавлений, знищений, як, наприклад, помічник Ліхтаренка, чесний юнак Зозуля, якого обмовив «права рука» хазяїна Феноген, аби прикрити власний злочин.

Людину завжди приваблювали гроші, бо давали владу. Саме тому вона тяглася до них, іноді забуваючи про честь, совість. Але бувало й так, що вона зовсім перетворювалася на глитая. Саме таким постає переді мною Терентій Гаврилович Пузир, людина смішна і одночасно страшна. Образ Пузиря розкривається в розмовах із багатьма людьми. То ми бачимо, як хазяїн розмовляє з робітниками, то із Золотницьким - інтелігентом-поміщиком, то з дочкою, то з Феногеном. І з усіх епізодів постає перед нами людина, що за «сорок літ» розгубила свої людські почуття; замість цього з’явилися нікчемність, безглуздя, жадоба, гонитва за наживою.

Твір за п’єсою І. Карпенка-Карого «Хазяїн». П’єса «Хазяїн» - художнє продовження «Ста тисяч» - комедії, що була створена у 1889 році. Там бере початок образ Терентія Гавриловича Пузиря. Ця’ соціальна комедія розкриває класові суперечності суспільного буття, викриває все те, що заважає суспільному розвиткові. Поступово на арену суспільного життя виходять певні типи, вже з новими поглядами. Початок XX століття -це період, коли відбувається активне розшарування селянства.

Шкільний твір За п’єсою І. Карпенка-Карого «Хазяїн». Як основу п’єси «Хазяїн» автор використав реальні події кінця XIX століття, коли на поверхню економічного життя на Україні почали випливати спритні хижацькі натури. І письменник розкрив хижацьке обличчя українського «чумазого» в образі Пузиря, показавши, яка це страшна, темна сила, що нещадно експлуатує і пригнічує народ. Терентій Гаврилович Пузир - типовий образ хазяїна-мільйонера.