Еней – головний герой поеми І. Котляревського «Енеїда»

За грецькою міфологією, Еней — син царя Анхіза і богині Афродіти, напівбог, один із героїв Троянської війни, оспіваної Гомером в «Іліаді» й «Одіссеї». Історія Енея також оспівана римським поетом Вергілієм в поемі «Енеїда»

Еней – образ живої людини зі своїми позитивними рисами та слабкостями:

«Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак.

Удавсь на всеє зле проворний

Завзятіший од всіх бурлак»

Еней – енергійна, яскрава натура, хоробра та дещо хитрувата: майстерно «залагоджує справи» з царями. Він не цурається радості життя: любить випити, погуляти, а потім добре поспати. Еней любить порозважатися, побешкетувати, затіває всілякі витівки. «Мутив, як на селі москаль» - підкреслює його рису Котляревський.

За це Енея люблять оточуючі. Його не бояться, тому що він «ласкавий, гарний і проворний», легкий в спілкуванні. Автор часто описує Енея в не зовсім чемних виразах:

«Напали з хмелю перелоги.

Опухли очі, як в сови,

І ввесь обдувся, як барило...».

Але Еней водночас хоробрий воїн. Коли потрібно стати до бою, вся легковажність з нього злітає, він стає справжнім воєначальником, завзятим в бою. Еней – справжній патріот, він вміє подбати про своє троянське військо, організувати його, встановити дисципліну. Еней ніколи не кине співвітчизника в біді напризволяще. Для нього цінна кожна людина.

В образі Енея, що водночас «любить пожити», та не дасть ворогам спуску, Котляревський змалював типового козака-запорожця, сміливого отамана.