З «Енеїди» І. Котляревського звучить голос епохи, коли в країні зростало і тріотичне піднесення. Автор у жартівливому тоні говорить майже про все, до почуття батьківщини. Троянська громада зі своїм поводирем Енеєм - це велике братство людей пройнятих спільною патріотичною ідеєю, зцементованих єдиним завданням і бажанням. З троянської громади особливо виділяються образи двох рядових бійців. Хоча вони і не з «троянського племені», «та в службі вірні козаки», відважні юнаки, що зробили героїчну вилазку у ворожий табір і загинули за батьківщину. Симпатичними рисами наділяє їх автор. Евріал, Хоч і зовсім ще молодий , але хоробрий: «був одважний і завзятий силач, козак царкуватий». Ними керують патріотичні почуття, для блага батьківщини вони гідні на героїчні вчинки. Коли Низ одговорює Евріала від участі у небезпечній справі, нагадуючи про бідну матір, для якої він має жити, Евріал йому відповідає:

Де обшеє добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять.

Низ і Евріал добре розуміють свій громадянський обов'язок і підпорядковую йому особисті інтереси. Їхніми вчинками керує турбота про «обшеє добро»., З приводу їхніх подвигів поет зауважує:

Любов до вітчизни де героїть,

Там сила вража не устоїть,

Там грудь сильніша од гармат.

В їхніх образах поет підносить козацьку доблесть, відвагу. Разом з тим - Низ і Евріал - друзі вірні, віддані. Коли Низ висловлює бажання пробратися у ворожий стан, Евріал нізащо не погоджується пустити його самого:

Від тебе не одстану зроду,

З тобою рад в огонь і воду,

На сто смертей піду з тобой.

В образах цих козаків поет показує бойову дружбу і взаємну виручку в бою характерні риси козацьких низів. Взагалі патріотичні мотиви звучать в «Енеїді» сильно й піднесено. Зі співчуттям і симпатією описує поет війну троянців з рутульцями, їхні успіхи й невдачі, Троянці й Еней для поета «наші», «козарлюги», смілі вояки. В народно-поетичному дусі змальовує Котляревський силу й могутність Енея в бою:

Махне мечем - врагів десятки

Лежать, повиставлявши п'ятки.

Отчайдушні гуляки,

троянці виступають як герої,

коли треба захищати свою Воду. Ці бурлаки-побратими, раніше «моторні, швидкі, проворні» тільки для моєї вигоди, стають хоробрими, великодушними і навіть дисциплінованими незламними в присязі, вірними й волелюбними синами вітчизни, що

до останньої краплі крові «свою свободу боронити». Вони перемагають і складніших ситуаціях. Їхні одчайдушність і лицарство тепер проявляються в гулянках, а на полі бою. На заклик Енея: «Козацво! Рицарі! Храбруйте!» - відповіли ділом, а в навчанні були зразком ретельності й тямущості. Часто згадує тих, хто вкрив себе славою у боротьбі з ворогами вітчизни: Сагайдачного, Залізняка. Котляревський захоплюється мужністю й хоробрістю козацького війська і це захоплення поєднується у нього з патріотизмомдемократичного змісту.

Було полковник та лубенський

Колись к Полтаві полк веде,

Під земляні полтавські вали

(Где шведи голови поклали)

Полтаву-матушку спасать.

Пропали шведи тут прочвари. Ідея патріотизму в трактуванні Котляревського має не казенний, офіційний, а народний, демократичний зміст.