Жанр послання був одним із улюблених у творчості Шевченка. «Дружнєє посланіє» землякам було написано в червні 1845 року у В’юниші. Подорожі Кобзаря Україною впродовж трьох років дали йому можливість познайомитися з українськими інтелігентами, патріотами, прогресивно налаштованими людми дворянського походження.

Восени 1843 р. Шевченко побував у Суботовi, колишнiй резиденцii Богдана Хмельницького, змалював козацькi хрести на полях, збудовану гетьманом церкву i розритi пiдземелля Ї рештки колишнiх гетьманських палат. Спокушенi переказами про те, що перед смертю гетьман заховав там великi скарби, можновладцi спорядили до Суботова експедицiю, яка перерила все село, поруйнувала гетьманськi льохи, потривожила козацькi кiстки, але нiякого золота так i не знайшла.

Аж ніяк не хочу, щоб мене звинувачували в неповазі до великого Кобзаря чи в нелюбові до української літератури, але хочеться висловити деякі свої міркування щодо розгляду твору Тараса Шевченка «Гайдамаки» на уроках української літератури. Безумовно, що народ утисками можна довести до такого гніву, до такого стану, що людям краще померти, аніж так жити.

У ранній період творчості (1838-1843 р.) Т. Г.Шевченко багато уваги приділяв історичній тематиці. Однією з головних його тем є боротьба українського народу проти поневолення польською шляхтою. Уже в "Кобзарі” 1840 р. була надрукована поема "Тарасова ніч” (1838). В основу твору покладено події травня 1630 р., коли відбувся бій козаків проти військ польського гетьмана С. Конецпольського під Переяславом. На чолі боротьби стояв Тарас Трясило.

У творчості Т. Г. Шевченка значне місце посідає поезія, яка за змістом, проблематикою і мистецькою вартістю є важливою часткою його поетичного доробку. Це твори, в яких так чи інакше наявна історична тема, серед яких істо-. ричні поеми і вірші, сюжети яких відтворюють реальні події минулого України або героями яких є історичні діячі («Трасова ніч», «Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки», «Єретик», «Чигрине, Чигрине» та ін.)

Ви бували на Кавказі? Якщо ні, то давайте туди помандруємо разом з Т. Шевченком. Кавказці, як відомо, люди з гарячими серцями, тому вони завжди прагнуть трохи повоювати. Ми з вами теж опинимося в 1817-1868 роках. У цей час там йшла війна, кінцевим результатом якої було входження Кавказу до складу Росії. Особливо загострилася ця боротьба в північному Дагестані і Чечні, де її з 1834 р. очолив сміливий воєначальник Шаміль.

Жінка… Найзагадковіше Боже створення, що бентежить серця поетів протягом кількох століть… Матір, Берегиня роду, кохана, сестра, дружина, донька… Скільки у неї імен! Але кожна з них випромінює життєдайне світло любові, щирості й добра. У кожного митця є добірка творів, присвячених її величності Жінці.

Сучасну українську культуру важко уявити без творчої спадщини Кобзаря - великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Саме він перетворив українську літературу на явище всесвітньої літератури.

Як і всі романтики, він використовував для підсилення ліричної теми стереотипи архаїчного епосу: за тими стереотипами золотий вік завжди лежить позаду, у священному минулому, вже начебто позбавленому протиріч. Чисто романтичне за стилістикою і протиставлення "гідних предків” і "недостойних нащадків” (згадаймо однотипне "Богатыри, не вы!” у вірші М.Лєрмонтова "Бородіно”).

Пеpегоpтаємо стоpiнки «Кобзаpя»,знайомi й незнайомi. Знайомi з дитинства i наче зовсiм новi, коли iх гоpтаєш на piзних вiтpах часу. Адже поет говоpить до нас кpiзь гомiн, вiяння i болi нашого часу. Вiн стає сучасником, бо слово любовi не стаpiє i не в’яне. Вiн заглядає в саму душу глибоко-глибоко. «Сон». Вже з пеpших pядкiв поеми пеpед читачами постає обpаз коханоi Укpаiни, бiдноi вдови-вiтчизни i пpоpочий обpаз ii сина-поета, що, наче птах, летить на pозмову пpо печальне майбутнє своєi матеpi.

Уже стільки про Вас сказано, стільки написано, що моє слово до Вас буде лише моїм бажанням показати, що Ви для мене - це мірило мого власного сумління та бажання довести своє право на самобутність і особистість. Я маю особисту думку щодо багатьох питань сучасності і, зокрема, щодо Вас і Вашої творчості.

Шевченко - основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ - початку ХХ століть.

Як істинний патріот, Шевченко, кидаючи погляд у минуле українського народу, звертався до героїчної історії своїх предків. У минулому його захоплювала перш за все боротьба за волю, козацька відвага. Героями його творів стають Тарас Трясило, Іван Підкова, Гамалія.У поемі «Гамалія» Шевченко розповідає про похід запорозьких козаків до Туреччини.

Т. Г. Шевченко. Тарас Шевченко - видатний поет української літератури. За своє життя Шевченко написав багато творів, кожний з яких є витвором мистецтва. В усі періоди творчості Шевченка ми бачимо його зацікавленість історією України. Усвоїх поемах «Холодний Яр», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гайдамаки» та у поезії «До Основ’яненка» автор зображує велич і красу козацької звитяги.

Про що б не розповідав, що б не описував, до якої б теми не звертався поет, він не залишає Бога, йде поруч з ним, але найголовніше - має Бога в душі і серці. Бог для Тараса Шевченка - то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися. Скільки, наприклад, разів герой твору «Єретик» Іван Гус звертається до Бога, відчуває в ньому силу, без котрої не обійтися ні йому, ні народові!